Засудили 15 військових РФ, які утримували 368 жителів села Ягідного у шкільному підвалі

‘Підвал смерті’ у Ягідному 

11 березня Чернігівський районний суд виніс вирок 15 російським військовим, які тримали у підвалі 368 жителів села Ягідне на Чернігівщині у березні 2022 року.

Військових російських Збройних сил обвинувачують у порушеннях законів та звичаїв війни, вчинених групою осіб (частина перша статті 28, частина перша статті 438 Кримінального кодексу України).

Кожного з 15 російських військовослужбовців засудили до 12 років ув’язнення. Строк відбування покарання буде рахуватися з дня їхнього фактичного затримання. Наразі невідомо, де перебувають засуджені військові, казав журналістам “Суспільного” прокурор Сергій Крупко. Він також наголошував, що усім російським військовим призначили найвище покарання, яке було передбачено санкцією статті.

За даними слідства, російські військові утримували людей у підвалі Ягідного з 3 по 31 березня 2022 року.

368 потерпілих, з-поміж яких було 69 дітей, перебували у приміщенні площею 197 квадратних метрів майже місяць. При цьому наймолодшій дитині, яку російські військові утримували у підвалі, було півтора місяця. Найстаршому заручнику виповнилося 93 роки.

Як зауважили в Офісі Генпрокурора, “через нелюдські умови утримання та ненадання необхідної медичної допомоги у ‘підвалі смерті’ померло 10 цивільних”. Люди, яких силоміць утримували у шкільному підвалі, помирали у тисняві, антисанітарії, без доступу до повітря, їжі та питної води. Більше про те, як літні люди помирали у підвалі, де не було чим дихати, можна прочитати у нашому інтерв’ю з Ганною Янко, яка потрапила в полон у Ягідному. Як розповідала постраждала, мертвих залишали на ніч з живими, а потім виносили до кочегарні. Жителі Ягідного просили російських військових поховати людей на кладовищі. “Вони спочатку дозволили, але потім обстріляли кладовище. Люди повезли померлих на кладовище, а вони обстріляли”, — згадувала пані Ганна.

Під такий обстріл потрапила інша постраждала, Анжеліка Претко, з якою вдалося поговорити журналістам Харківської правозахисної групи. Дівчина розповідала, що у підвалі люди починали божеволіти. “Нас відвели у шкільний підвал, де вже перебувала більш ніж половина села, — згадувала вона пережите. — Це невелика площа, звичайний спортзал. Було приблизно п’ять кімнат, і кожна кімната була заповнена людьми. Ми були в великій кімнаті, приблизно 80 кв.м, нас було приблизно 130 людей. Це були і маленькі діти, і пенсіонери, і лежачі, й інваліди — усі”. Постраждала також згадувала, що спочатку російські військові не забирали речі в людей, та зрештою почали забирати мобільні телефони й погрожували обшуками. “Казали, що будуть нас обшукувати, забирати золото та інше”. Оскільки бабуся та дідусь дівчини хворіли, у підвалі їм ставало дедалі гірше. Постраждала згадувала, що окупанти їх не годували, вони “їли те, що встигли з собою взяти”. “Оскільки було багато людей в кімнаті, була велика задуха, — розповідала пані Анжеліка. — З кожним днем бабусі з дідусем ставало все гірше. Зрештою у них майже відмовили ноги, вони почали божеволіти”. 

Правоохоронці наголосили, що мирних людей, яких російські військові утримували у підвалі, використовували як “живий щит”, адже у приміщенні школи окупанти облаштували свій військовий “штаб”. “Таким чином місцевих мешканців використовували для прикриття командного пункту від можливих наступальних дій з боку Збройних Сил України”, — казали в Офісі Генпрокурора. 

Як розповідав один із місцевих мешканців, Іван Польгуй, російські військові жили фактично над полоненими. “Вони жили згори, там туалет шкільний. І вони ж ходили просто так, справлялись, як в селі. Вони їли за столом, за дверима справлялися і поруч спали. І всі нечистоти стікали прямо людям на голову. У крайній кімнаті людям на голову все текло. А тут люди одне повз одного сиділи <...>. Отам з каналізації з тієї все текло просто на голову”, — казав чоловік.

Кого засудили? 

Своєю чергою журналісти hromadske, які посилаються на вирок суду, оприлюднили такий список засуджених:

• Суван Сиин-оол;
• Айгарим Монгуш;
• Назити Монгуш;
• Ерес Ооржак;
• Аріан Хертек;
• Саян Хомушка;
• Олексій Борисов;
• Буян Дадар-оол;
• Шолбан Дамбар-оол;
• Доржу Демір-оол;
• Сайн Кенден;
• Віталій Монгуш;
• Аржан Саай;
• Буян Доржу;
• Амір Кенденов.

Командир Клен

Нагадаємо, що цю справу почали розглядати в суді у серпні минулого року. З того часу дали свідчення понад 80 потерпілих. 

Потерпілі розповідали, що російські окупанти постійно охороняли периметр школи. Також люди неодноразово згадували командувача росіян, військового з позивним Клен. Восени минулого року журналісти “Суспільного” ідентифікували його особу та встановили, що під цим позивним воював 37-річний військовий Семен Соловов. Викрити Соловова допоміг ролик з концерту пропутінської співачки й пропагандистки Юлії Чичеріної, де мешканці Ягідного впізнали Клена. Згодом журналісти передали усю зібрану інформацію Службі безпеки України. У лютому 2024 року Семену Соловову оголосили підозру. На думку слідчих, саме Семен Соловов міг наказати утримувати мирних людей у підвалі школи. 

Слідчі СБУ оголосили підозру Соловову за статтею 438 Кримінального кодексу України (Порушення законів та звичаїв війни). Зокрема, йому інкримінували жорстоке поводження з цивільними, катування і використання цивільного населення як “живих щитів”. Справу Семена Соловова розглядатимуть окремо. Слідчі встановили, що під час окупації Ягідного Соловов служив у 228-му гвардійському мотострілецькому полку (в/ч 22316) та обіймав посаду командира зведеного підрозділу російських Збройних сил. Як було зазначено в тексті підозри, саме Соловов забезпечив чергування та охорону сумнозвісного підвалу та заборонив людям полишати приміщення. 

Як розповідала Ольга Меняйло, яка разом із чоловіком, сином та невісткою провела 25 днів у підвалі Ягідного, спочатку людей запирали у підвалі з сьомої вечора до сьомої ранку. Іноді людей запирали вже о четвертій дня. Іноді — випускали біля дев’ятої ранку. Спочатку російські військові не випускали людей далі шкільного подвір’я, для цього був потрібен дозвіл, який росіяни могли не дати. “Дозволяли виходити лише двом, у кого є корови: під супроводом військових дозволяли раз на день сходити подоїти корову, — розповідала пані Ольга. — Потім 8 березня дозволили тим жінкам, хто попроситься, із білою пов’язкою на руці сходити додому. Сказали, що молодим жінкам краще не ходити, бо за тих військових, які в селі, вони не відповідають”... Проте потім у окупантів сталася ротація — і до села прийшов командир з позивним Клен. За словами пані Ольги, він змусив укласти список усіх, хто сидів у підвалі: повністю записати прізвища, імена, по батькові, адресу проживання людей. Клен змінив й інші правила. “Відтепер одночасно додому могли ходити лише п’ятеро людей і лише на пів години, — згадувала пані Ольга. — Якщо запізнишся — вони більше нікого не пустять. То всі дуже поспішали, щоби вкластись у 25 хвилин, щоби ніхто не придумав, що хтось спізнився. Люди похилого віку не ходили, або їх не пускали, щоби не підставили інших. Ходили фізично більш стійкі”. 

...Сам Соловов не вжив належних заходів, аби люди отримували необхідну медичну допомогу, та не зважав ані на умови, в яких утримували людей, ані на наслідки такого утримання, мовилося у підозрі. Російські військові тримали людей у цілковитій темряві, задусі та тисняві. Як згадувала Ганна Янко, через тисняву люди спали сидячи. Полонені були змушені ходити в туалет у відра у присутності інших, а наповнені фекаліями відра тривалий час стояли там же, де перебували люди. Це була наруга над людською гідністю та психологічні катування, наголошували правоохоронці. Ганна Янко також розповідала, що росіяни видали полоненим усього три відра (нагадаємо, що у підвалі утримували 368 людей) і не пускали людей до туалету, тож полонені стукали у двері з шостої ранку... Люди, яких утримували у підвалі, потерпали від кисневої недостатності, проте їм не дозволяли вийти надвір. Крім цього, через шум та крики у підвалі Соловов погрожував убити полонених, кинувши дві гранати...

Як писали розслідувачі “Суспільного”, восени 2023 року Соловов продовжував воювати в Україні і перебував поблизу Кремінної Луганської області у складі 228-го полку ЗС РФ.

Катування як організована державна політика РФ

У грудні минулого року Генеральний прокурор України повідомляв, що на той час українські правоохоронці виявили 104 російські катівні у восьми областях України, частини яких перебували під російською окупацією. Майже чверть цих катівень представники РФ облаштували на Харківщині. Андрій Костін також наголошував, що, за даними його Офісу, майже 90% полонених та утримуваних РФ людей зазнають катувань або фізичного та/чи психологічного насильства. Раніше в ООН також зазначали, що військові російських Збройних сил систематично й повсюдно вдавалися до катувань на територіях України, які тривалий час перебували під російською окупацією, а самі катування вчиняли настільки жорстоко, що вони призводили до смерті людей. У вересні 2023-го Спецдоповідачка ООН з питань катувань Еліс Джилл Едвардс наголошувала, що катування і нелюдське поводження представників РФ з цивільними українцями і з військовополоненими не можна оцінювати як випадкові. Радше йдеться про “організовану частину державної політики РФ, яка має на меті залякування, покарання або отримання інформації та зізнань”, підкреслювала Спецдоповідачка ООН. Харківська правозахисна група писала про дані, отримані Незалежною міжнародною слідчою комісією ООН, які доводили глибоку зневагу представників РФ до життя та гідності постраждалих. Більше про катування та нелюдське поводження як організовану частину державної політики РФ можна почитати у статті ХПГ.