‘Крупинка інформації’— з полону повернувся чоловік, який сидів в одній камері з журналістом Дмитром Хилюком
“Я просидів з Хилюком практично 11 місяців пліч-о-пліч в одній камері. Дмитро Хилюк з агентства УНІАН. І передає батькам своїм і брату всі найкращі вітання, і каже, що живий. Сподівається на те, що його звільнять”, — цитує інформаційна агенція слова звільненого 31 травня українського полоненого.
“Почуття змішані: і почуття невимовної радості, і суму, і тривоги, і шоку. Це по мені все видно... Два роки й три місяці нічого про дитину не знаю. А сьогодні якусь крупинку інформації дізналися. Малесеньку. Зовсім неконкретну. Але й то на серці трішки радісніше”, — розповіла мама журналіста, Галина Хилюк.
Нагадаємо, російські військові викрали журналіста УНІАН Дмитра Хилюка 3 березня 2022 року в селі Козаровичі Вишгородського району Київської області, де він мешкав з батьками. “Окупанти вже ходять по хатах: хочуть жерти і води. Люди сидять по домівках, бо періодично собаки стріляють по селу”, — першого березня він ще встиг опублікувати пост на своїй фейсбук-сторінці про те, що село окуповане, міст підірваний, а інтернет-зв’язок вкрай слабкий. А вже за два дні окупанти забрали Дмитра і його батька. За вісім днів вони відпустили лише Хилюка-старшого. Про долю сина довго нічого не було відомо. Згодом “Репортери без кордонів” змогли встановити приблизний шлях, яким Хилюка вивезли з України. Спочатку його тримали у кількох тимчасових місцях неволі, зокрема, в аеропорту в Гостомелі. Потім відвезли до СІЗО-2 у Новозибкові.
У вересні 2022 року батьки отримали від сина записку: лише кілька слів на зім’ятому клаптику паперу: “Мої дорогі мама й тато, я живий. Я в доброму здоров’ї”. Підписано 14 квітня.
19 січня 2023 року Міністерство оборони Російської Федерації на численні запити відповіло, що “не зобов’язане надавати жодної інформації про українських затриманих, пов’язаних із ‘спецоперацією’, нікому, за винятком Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ)”.
І лише влітку 2023 року Червоний Хрест все ж таки повідомив рідним, що представник організації зустрічався із Дмитром особисто в російському СІЗО. “Червоний Хрест в принципі дуже мало говорить про цю зустріч, але те, що вони його особисто бачили, вже непогано. Ну, і зустріч була коротка і не тільки конкретно з ним. Я так розумію, вони перевіряли місця утримання полонених. І батьки через Червоний Хрест намагалися передавати листи. Червоний Хрест їх отримував, але чи дійшли вони до Дмитра, ми не знаємо”, — розповідала виданню “Ґрати” українська адвокатка журналіста Оксана Михалевич.
На початку квітня 2024 року стало відомо, що рідні Дмитра Хилюка нарешті отримали офіційне підтвердження від Міноборони Росії про те, що чоловік дійсно перебуває у полоні. При цьому, як завжди, місце утримання журналіста не назвали. Про це 5 квітня повідомили в міжнародній організації “Репортери без кордонів”.
“Вони не кажуть, що він є агентом якимось чи військовослужбовцем, але, менше з тим, вони посилаються на Женевські конвенції про поводження з військовополоненими. Відповідно, можна вважати, що вони визнають його військовополоненим, хоча він таким не є”, — цитують журналісти Оксану Михалевич.
У лютому цього року “Репортери без кордонів” оприлюднили заяву з вимогою до органів влади РФ надати інформацію про долю Дмитра Хилюка. “Нещодавно організація отримала досить обнадійливі новини про Дмитра Хилюка від звільненого українського військовополоненого. Але відтоді, як він востаннє бачив Дмитра у травні 2023 року, про журналіста немає жодних відомостей. Розмова мала місце в тюремному фургоні під час тривалого, понад 24 години, етапування 12 травня 2023 року між Новозибківською в’язницею, розташованою неподалік українського кордону, на південному заході Росії, та виправною колонією ІК-7 у селищі Пакіно, за кілька сотень кілометрів на схід від Москви”, — йшлося в заяві організації.
Як ми повідомляли раніше, Європейська федерація журналістів (EFJ) внесла до міжнародного списку увʼязнених медійників 17 українських журналістів, яких незаконно затримали росіяни. Серед них — Амет Сулейманов, Асан Ахтемов, Дмитро Хилюк, Ернес Аметов, Ірина Данилович, Ірина Левченко, Марлен Асанов, Осман Аріфмеметов, Ремзі Бекіров, Рустем Шейхалієв, Сергій Цигіпа, Сервер Мустафаєв, Сейран Салієв, Тимур Ібрагімов, Вікторія Рощина, Вілен Темер’янов, Владислав Єсипенко.
Наприкінці квітня Верховна Рада України ухвалила проєкт постанови про звільнення та повернення до України полонених і незаконно утримуваних журналістів. В ньому депутати закликали міжнародну спільноту посилити політико-дипломатичний тиск на Росію, аби захистити права журналістів і повернути їх до України.
Нам відомо про чимало випадків, коли Росія вважає військовополоненими цивільних заручників. Частина затриманих окупантами українців отримує статус, “людей, які протидіють СВО”.
— Це неправовий термін, — наголошує Євген Захаров. — У кримінальному кодексі Російської Федерації немає такої кваліфікації — це ніщо з погляду права!
Нагадаємо, Харківська правозахисна група створила гарячу лінію щодо зниклих безвісти. Якщо ви є родичем або знаєте про військовополонених, ув’язнених цивільних, зниклих безвісти на окупованій території цивільних, дзвоніть за номером 0 800 20 24 02 (безплатно).
Ми не можемо давати гарантії, що встановимо розташування близької вам людини. Однак за роки нашої роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей, про яких нам повідомили.