Закрита ісламська школа
Минулого тижня стало відомо, що в тимчасово окупованому Криму закрили ісламську школу, розташовану у Сімферопольському районі. 16 січня про це сповістило Представництво Президента України в АР Крим.
Школа, яку закрили за рішенням окупаційного “суду”, діяла незалежно від так званого “Духовного управління мусульман Криму та Севастополя” (ДУМК). Офіційною причиною закриття окупанти назвали “пропаганду ідеології хабашизму”.
“Ці дії окупаційної адміністрації є частиною політики переслідування за релігійною та етнічною ознакою. З 2220 релігійних організацій, які діяли в Криму станом на 2014 рік, до січня 2024 року залишилося лише 932. Це скорочення є наслідком незаконного запровадження російського законодавства, системного тиску на релігійних лідерів та переслідувань релігійних громад, які відмовляються співпрацювати з окупаційною адміністрацією”, — наголосили у відомстві. Там також зазначили, що закриття ісламської школи в Сімферопольському районі та репресії проти незалежних релігійних громад засвідчують чергові “спроби окупаційної адміністрації знищити релігійну та національну ідентичність кримських татар, обмежуючи свободу віросповідання та права людини на тимчасово окупованій території”.
У представництві також відмітили, що окупаційні сили вчиняють тиск через підконтрольний Кремлю муфтіят, який був створений за підтримки російських силовиків. “Ця структура разом з окупаційними ‘правоохоронними органами’ намагається повністю підпорядкувати діяльність мечетей у Криму інтересам окупаційної адміністрації. Незалежні мусульманські громади та авторитетні релігійні діячі, які відмовляються підтримувати окупантів, зазнають переслідувань за релігійними й політичними мотивами”, — мовилося в повідомленні.
За даними лояльного до РФ муфтіяту, на початку 2023 року в Криму залишалося лише 10 мечетей, що перебували поза його контролем. Так званий “заступник муфтія” Айдер Ісмаїлов прямо заявляв, що ліквідація незалежних мечетей відбувається за сприяння правоохоронних органів окупаційної адміністрації, наголосили в представництві.
Як корінний народ України кримські татари “систематично стають об’єктами репресій, адже вважаються історично нелояльними до Москви”. ”Згідно з даними Представництва Президента України в АР Крим, лише за січень 2024 року було зафіксовано понад 100 випадків переслідувань кримських татар за релігійною ознакою”, — нагадали у відомстві.
Вироки Свідкам Єгови
15 січня цього року стало відомо, що підконтрольний Кремлю “Гагарінський районний суд Севастополя” засудив двох представників релігійної організації “Свідки Єгови” — Віктора Кудінова та Сергія Жигалова — до шести років колонії. Вірян звинуватили в організації діяльності “екстремістської організації”. 14 січня 2025 року це рішення оголосив “суддя” Сергій Коротун. Як зазначали в Європейській асоціації “Свідків Єгови”, Коротун визнав “екстремізмом” проведення дозволених законом богослужінь. До будівлі суду прийшли понад 100 людей, аби підтримати вірян.
Цього січня у МЗС повідомляли, що від початку повномасштабного вторгнення РФ російські загарбники вбили 67 служителів українських церков і релігійних організацій. Як зазначала докторка релігієзнавства, професорка Інституту філософії НАН України та Президентка Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович, “викрадення, катування та позасудові страти священників і вірян різних церков супроводжують російську агресію проти України з 2014 року”. На тимчасово окупованих територіях України “віряни змушені молитися приватно або таємно зустрічатися”, а “релігійна свобода фактично знищена”.
Тиск на журналістів, активістів і адвокатів
Нелегітимна окупаційна влада півострова також посилює репресії проти кримськотатарських журналістів і активістів. Як повідомили правозахисники Human Rights Watch, з грудня 2023 року по вересень 2024 року на півострові засудили 254 людини за так звану “дискредитацію Збройних сил Росії”. Про це йдеться у звіті Human Rights Watch щодо становища прав людини у світі у 2024 році.
Правозахисники відмітили й тиск на адвокатів, які захищають кримців у політично мотивованих справах. Зокрема, у звіті згадали Олексія Ладіна, правника, який відстоював і кримських татар, і українців. Минулого липня Ладіна позбавили ліцензії нібито через “порушення адвокатської етики”. У звіті нагадали, що це вже четвертий подібний випадок, що стався на півострові з 2014 року, коли РФ окупувала Крим.
Ненадання належної медичної допомоги
Крім того, у Human Rights Watch відмітили проблеми з доступом до медичної допомоги, нагальні для багатьох політв’язнів.
“Ірина Данилович залишалася під вартою в колонії на Півдні Росії без доступу до належної медичної допомоги. У вересні 2024 року влада ув’язнила Олександра Сізікова, який має інвалідність, попри правовий захист, який російське законодавство надає особам з інвалідністю”, — зазначили в правозахисній організації.
У Human Rights Watch відзначали, що попри репресії представників РФ Україна досягла прогресу у звільненні активістів, і згадали, що у червні 2024-го під час обміну полоненими звільнили заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла, а у вересні — активістку “Кримської солідарності” Лєніє Умерову.
Загальний контекст
Нещодавно ми писали, що у виправній колонії №1 Тульської області РФ гіршає Серверу Зекір’яєву. У камері політвʼязня постійно смердить каналізаційними газами, там зависока вологість і замало кисню. Через це у кримського татарина почалися проблеми з диханням, він має серцево-судинну недостатність, потерпає від нападів блювоти та запаморочень.
За даними “КримSOS”, упродовж минулого року щонайменше 29 кримців, які були засуджені з політичних та релігійних мотивів, незаконно етапували до тюрем і колоній на території РФ. Крім того, як відмічав аналітик Євгеній Ярошенко, упродовж 2024 року російські силовики незаконно етапували щонайменше 10 кримців з СІЗО Сімферополя до СІЗО в Ростові-на-Дону для участі в так званих “судових засіданнях”.
Нагадаємо, що Росія не має жодного права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання.
