Нещодавно стало відомо, що караїмку Саху Мангубі, яку російські окупанти викрали в Криму ще восени 2024-го, направили на психіатричну експертизу й примусово помістили до психлікарні. Згодом з’ясувалося, що її можуть обвинувачувати в координації ракетного удару по вантажному залізничному порому в Краснодарському краї РФ.
Днями Кримська правозахисна група повідомила про ще одне насильницьке зникнення.
Зникнення Марини Рифф
Минулої осені в окупованому Росією Криму зникла українка Марина Рифф. 12 листопада 2025 року пані Марина пішла до однієї з так званих “міграційних” установ окупованого Сімферополя. Жінка пішла туди, бо не отримувала російського паспорта (який Росія повсякчас нав’язує мешканцям ТОТ), а продовжувала проживати виключно з українськими документами. Того ж 12 листопада з Мариною пропав зв’язок.
Згодом Кримська правозахисна група довідалася, що окупаційний “Київський райсуд” Сімферополя (а саме “суддя” Євген Пронін) призначав Марині Рифф до 14 діб адмінарешту — нібито за “демонстрацію екстремістської символіки” та “дискредитацію армії РФ”.
Утім, рідні досі нічого не знають ані про подальшу долю пані Марини, ані про місце її утримання. На думку рідних, Марину Рифф можуть утримувати в одному з СІЗО Сімферополя.
Правозахисники наголосили, що, вочевидь, ідеться про політичні мотиви: російські окупанти переслідують Марину Рифф через її відверту проукраїнську позицію, адже кримчанка відмовилася від російського громадянства й підтримувала Україну попри тиск і погрози.
“Росія продовжує нав’язувати жителям Криму свої паспорти, створюючи умови тиску та переслідувань для тих, хто відмовляється їх отримувати. Представництво засуджує дії окупантів і розцінює їх як порушення прав людини”, — заявило Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим.
Тим часом Кримська правозахисна група вчергове нагадала, що результати її торішнього моніторингу підтверджують тенденцію посилення переслідування жінок з політичних мотивів.
Неостаточні цифри
Раніше ми писали, що, згідно зі звітом Кримської правозахисної групи за минулий рік, у місцях несвободи на території Криму та в РФ перебували щонайменше 64 цивільні жінки з Херсонщини, Запоріжжя й Криму. Упродовж 2025 року представники РФ ухвалили вироки у політично мотивованих справах щодо щонайменше 13 жінок з Криму, повідомляли правозахисники.
Як 4 квітня цього року писала журналістка з Криму Лутфіє Зудієва, лише згідно з публічними даними, через кримські слідчі ізолятори вже пройшли понад пів сотні жінок. Пані Лутфіє наголошувала, що реальна цифра може бути значно вищою, а вона спирається лише на відомі факти, що стали публічними. З тих випадків, про які нині відомо, 29 жінок звинувачують у “державній зраді”, ще вісьмох — у “шпигунстві”, пʼятьох — у “терористичній діяльності”, а решту обвинувачують за іншими статтями. При цьому в більшості з цих жінок раніше навіть не було судимостей, наголошувала Лутфіє Зудієва.
Вона також відзначала, що часто йдеться про “переслідування за ознаками ідентичності — національної, політичної чи релігійної”, а в інших випадках є політичний контекст. “Щобільше, доступ до матеріалів таких справ для журналістів і правозахисників дедалі частіше закритий, і тому стало набагато складніше перевіряти версію обвинувачення. У нашому регіоні такі справи, по суті, давно стали частиною широкої практики тиску й залякування — незалежно від статі. Але при цьому кількість ‘жіночих справ’ явно зросла з 2022 року”, — наголошувала Лутфіє Зудієва.
За даними Кримськотатарського ресурсного центру, станом на березень 2026 року відомо щонайменше про 52 жінки, які зазнали політичного переслідування з боку представників РФ і перебувають у СІЗО або колоніях. Як зазначала співзасновниця й менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру Зарема Барієва у колонці для проєкту Crimea Vox, щонайменше 21 жінка перебуває в колоніях, а 31 жінка перебуває у СІЗО.
Невідомо, скільки ще жінок утримують у місцях позбавлення волі у статусі інкомунікадо, без зв’язку із зовнішнім світом. Окрім цього, щонайменше 10 жінок представники РФ переслідують заочно, зазначала пані Зарема.
Сам характер переслідування жінок в окупованому Росією Криму помітно змінився і став жорсткішим за останні роки, наголошували в редакції Crimea Vox. Якщо в перші роки після російської окупації півострова адміністративні справи загарбники використовували “точково й поодиноко” (насамперед проти матерів і дружин політв’язнів, які виходили на одиночні пікети), то нині адміністративні статті за антивоєнні висловлювання є масовими. При цьому дедалі частіше під удар потрапляють саме жінки. Ще тривожнішою тенденцією є зростання кількості кримінальних справ.
“Це класична практика криміналізації ідентичності та інакодумства”, — наголошувала співзасновниця Кримськотатарського ресурсного центру.
За даними Представництва Президента України в АР Крим, наприкінці 2025 року в місцях несвободи Росія утримувала щонайменше 224 кримських політв’язні. Приблизно п’яту частину з них становили жінки, зазначали у Crimea Vox. З-поміж політбранок є як кримчанки, так і жінки, яких затримували й привозили з нещодавно окупованих територій України.
Після початку повномасштабної війни РФ будь-яка критика, проукраїнська позиція чи навіть непряма нелояльність можуть бути кваліфіковані як “держзрада”, зазначала Барієва. Вона також звертала увагу, що декого з жінок Росія вже тривалий час утримує у місцях позбавлення волі, а бранки РФ мають серйозні проблеми зі здоров’ям. “Зокрема, Ірина Данилович і Галина Довгопола перебувають у колоніях за сотні кілометрів від рідного дому без належної медичної допомоги”, — наголошувала правозахисниця.
Зарема Барієва також звернула увагу на умови утримання жінок, які, за її словами, не враховують базових потреб:
“Ця вразливість зумовлена тим, що пенітенціарні системи майже не враховують специфічні потреби жінок. Не доводиться говорити і про доступ до засобів жіночої гігієни, а посилки від рідних або не приймають, або повертають з позначкою: ‘Не дозволено’”.
Як ми розповідали раніше, релігійні права незаконно ув’язнених жінок, також порушують. Крім того, у Crimea Vox наголосили, що російські репресії дедалі частіше зачіпають цілі родини. Зокрема, у Crimea Vox згадали справу матері й доньки — Олександри та Вікторії Стрілець, про яких ми раніше писали. Правозахисники відмітили й те, що представники РФ часто чинять тиск на жінок через родину і дітей. Як зауважувала очільниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, коли жінкам погрожують забрати дітей, вони погоджуються визнати будь-які обвинувачення.
Ольга Скрипник також звертала увагу на системний характер переслідувань жінок Росією.
“До 2022 року в наших списках політичних в’язнів було до п’яти жінок, зараз — понад 60 позбавлених волі з політичних мотивів”, — наголошувала очільниця Кримської правозахисної групи.
На жаль, це лише попередні цифри, справжня кількість жінок, які постраждали від переслідувань Росії на ТОТ, достеменно невідома.
Насильницькі зникнення жінок
Раніше ми неодноразово розповідали про насильницькі зникнення жінок на ТОТ, зокрема писали, як представники РФ викрали подружжя (Олега та Наталію), а їхню дитину забрали до соціального притулку; як викрадену студентку Херсонського університету окупаційний “суд” засудив до десяти років колонії; як зникла Хатідже Буюкчан, проти якої окупанти могли порушити справу за сфабрикованими статтями про “тероризм” і “держзраду”; як ефесбівці могли викрасти фельдшерку Тамару Чернуху; й згадували репресивну систему РФ, що функціонує в Криму.
Торік ми також писали й про інші насильницькі зникнення та утримання жінок з Криму у статусі інкомунікадо та докладно розповідали про кримські СІЗО. Цього року ми вчергове розповідали про насильницькі зникнення жінок у Криму, коли писали про насильницьке зникнення караїмки Сахи Мангубі.
Цього лютого Харківська правозахисна група також розповідала про Анжеліку Дем’яненко. Російські окупанти затримали її разом із батьком, коли родина намагалася виїхати з окупованої Херсонщини через пункт пропуску “Чонгар”. Після довгих місяців тримання інкомунікадо доньки й батька обвинуватили “у шпигунстві”. Торік батька Анжеліки незаконно засудили за “державну зраду” до 14 років позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму, а також до півтора року обмеження волі й штрафу 250 тисяч рублів. Анжеліку Дем’яненко засудили до десяти з половиною років позбавлення волі у колонії загального режиму за “шпигунство”. Дівчину незаконно етапували до жіночої колонії селища Явас у Мордовії.
Нагадаємо, що влітку 2024-го відбулася презентація дослідження глобальної ініціативи T4P (“Трибунал для Путіна”), присвяченого насильницьким зникненням. T4P змогла ідентифікувати 5340 жертв насильницьких зникнень та направила подання до Міжнародного кримінального суду та узагальнення для Робочої групи ООН. Фактично юристи обґрунтували, що Росія свідомо та системно вдається до насильницьких зникнень, від яких може постраждати будь-яка людина, яка опинилася в російській окупації, а після насильницьких зникнень люди можуть зникнути на роки.
Торік антидискримінаційний центр “Меморіал” і Харківська правозахисна група подали аналітичний матеріал, що стосувався насильницьких зникнень українських жінок і дівчат у зонах військових дій і на територіях України, які тимчасово окупувала Росія. Автори доповіді покладалися на свій досвід документування й аналізу воєнних злочинів Росії проти України, що були вчинені під час агресивної війни з 2014 року і до сьогодні. У доповіді були виокремлені категорії постраждалих від насильницьких зникнень, а також були описані ситуації, що становлять особливий ризик.
Про те, в яких умовах представники РФ утримують полонених українок та якої допомоги вони потребують після звільнення, читайте в ексклюзивному матеріалі Харківської правозахисної групи.
