MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Поки є хоч якась надія — треба шукати: як ХПГ працює із рідними зниклих безвісти

30.08.2023   
Ірина Скачко
30 серпня — Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. Розмовляємо з керівницею харківської приймальні ХПГ адвокаткою Тамілою Беспалою про те, як це — переписуватися зі слідчим комітетом РФ і шукати українських зниклих безвісти в російських телеграм-каналах.

© Antonio Guillem / Shutterstock

© Antonio Guillem / Shutterstock

У базі, зібраній глобальною правозахисною ініціативою “Трибунал для Путіна” (Т4Р), наразі близько чотирьох тисяч зниклих безвісти. З них 2951 випадок можна кваліфікувати як насильницьке зникнення, при чому поміж іншого йдеться про 93 дітей. За даними офісу Омбудсмана, загальна кількість українців, що зникли безвісти за особливих обставин або були незаконно позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ проти України, ще більша: 25 тисяч осіб — тут враховані  і військові, і цивільні.

— Звернень багато, — каже керівниця харківської приймальні організації, адвокатка Таміла Беспала. — Юристи ХПГ ведуть понад 200 таких справ. Минуло лише пару днів, як звільнили Роботине на Запоріжжі, а до нас уже звернулося четверо людей звідти. У них зникли рідні. Тому наша організація працює над створенням гарячої лінії, на яку могли б звертатися ті, хто шукає близьких. Плануємо працювати без вихідних.

“Особа, зникла безвісти, — фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук”. “Особа, зникла безвісти за особливих обставин, — особа, зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру”. Закон України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”

— До нас приходить людина, у якої хтось зник — неважливо, цивільний чи військовий. Ми беремо в неї заяву, всі документи, що підтверджують спорідненість. І надсилаємо запити — по Україні, в “ЛНР”, “ДНР”, Крим, РФ.

— Юристи ХПГ звертаються скрізь, так? Це принципова позиція?

— Так, ми шукаємо скрізь: в Криму, в “ЛНР”, в “ДНР”, у РФ. Близько п’ятдесяти запитів — це стандартна кількість на одну людину. З цих запитів по Україні — лише близько десяти. Ми обов’язково пишемо заяви до слідчого комітету РФ, у прокуратури — і цивільну, і військову, у федеральну службу виконання покарань, уповноваженому з прав людини, у міноборони, у російський Червоний Хрест. І пишемо до таких же органів у квазідержавних утвореннях на окупованій території. Ми постійно і напряму направляємо запити. При чому неодноразово, щоб тримати ситуацію на контролі. Бувають ситуації, коли по одній і тій же людині росіяни надсилають різні відповіді: спочатку кажуть: “в нас такої немає”. Потім — “є”. Потім — “немає”. Один і той же орган.

Згідно з аналітичним дослідженням Харківської правозахисної групи, “українські державні органи не мають інструментів змусити російську сторону надавати своєчасну та правдиву інформацію, оскільки російська сторона не виконує взяті на себе міжнародні зобов’язання. Такі дії вчиняються умисно, оскільки формальні відповіді від Російської Федерації, які не містять конкретних обставин злочинів, надаються одними й тими самими особами — масовано, у всіх відомих нам випадках. Такі відповіді не відповідають нормам міжнародного та національного права, і це достеменно відомо російському керівництву”.

Крім того, ми звертаємося до робочої групи з насильницьких і недобровільних зникнень ООН. Якщо від дня, коли нам стало відомо про зникнення, минуло не більше трьох місяців, починає працювати прискорений механізм: справа розглядається протягом пів року. В іншому випадку — рік. Тут важливий момент: ми відраховуємо три місяці не від фактичного зникнення, а від дня, коли стало про це відомо. Якщо у нас є хоча б найменше підтвердження, що до тієї людини, яку ми шукаємо, застосовували катування, тоді ми звертаємося до Комітету з прав людини ООН. 

— Звідки ми можемо дізнатися, що людину катували, якщо вона зникла?

— Від людей, яких тримали разом із зниклим десь в катівнях на окупованій території, а потім відпустили. Або від тих, хто повернувся з Росії за обміном. Ми завжди шукаємо свідків.

— Добре, в ООН дізналися про зниклого. Що вони можуть зробити?

— Коли робоча група ООН отримує заяву про зниклого безвісти, вона звертається із запитами і до заявників (тобто нас), і до російських органів влади. Починається комунікація. Росія відповідає. Нещодавно вони прислали відповідь аж на півтори сторінки! До речі, у своїх відповідях на запити РФ звинувачує нас у “бажанні наживи і русофобській політиці”. Адже ті, хто подають звернення про безвісти зниклих, мають право на компенсацію з боку Росії, як тільки встановлено факт порушення гуманітарного права. Наприклад, цивільних же взагалі вони не мали права затримувати…

Мандат робочої групи ООН полягає в допомозі рідним зниклої людини, у встановленні її долі та місцеперебування. Має бути відоме точне місце, де тримають людину. Коли ми отримуємо відповідь про те, що людина просто перебуває десь на території РФ, — а таке буває досить часто, — то це порушення міжнародного гуманітарного права. Ми маємо знати, де саме зараз тримають людину, у якій конкретно колонії чи іншій установі. Після наших звернень за справу беруться представники міжнародного комітету Червоного Хреста. Вони можуть зайти до колонії, через них полонені передають листи, вони можуть зателефонувати. Якщо з людиною вже контактували з міжнародної організації, якщо взагалі щодо неї приходить з Росії інформація про її місцеперебування, — це вже підвищує шанси, що людина виживе.

Таміла Беспала, фото з фейсбук-сторінки

Таміла Беспала, фото з фейсбук-сторінки

— Тобто кожну людину треба шукати якомога активніше?

— Моя позиція — так. Ті, хто повертаються з полону, самі кажуть, що треба писати в усі інстанції та шукати. Я раніше ночами не спала, боялася, що оцими запитами до всіх міжнародних і російських органів можу нашкодити цим людям, що їх після цього битимуть абощо. Тепер я бачу, що це треба робити.

— А чи варто рідним зниклих звертатися в медіа, надавати пошукам розголосу?

— Якщо мова йде про військових, точно не варто. Наші військові в полоні можуть не називати свого звання, наприклад. Можуть видавати себе за когось іншого. А якщо виставити його або її фото з усіма даними, то цю людину напевно покарають. Але коли мова йде про цивільних, розголос — необхідний. Варто розуміти, що українських цивільних за міжнародним правом в російському полоні взагалі не має бути.

Левову більшість зникнень можна попередньо кваліфікувати як насильницькі зникнення, оскільки усі намагання рідних розшукати зниклих натикаються на відмову в відповіді або на твердження, що місцезнаходження невідоме... Слід підкреслити, що незаконне тримання під вартою без рішення суду і насильницькі зникнення з приховуванням місцезнаходження людини є грубими порушеннями прав людини і можуть бути попередньо кваліфіковані як злочин проти людяності. Виступ директора ХПГ Євгена Захарова на слуханнях Підкомітету з прав людини Європарламенту.

— Отже, якщо пропала близька людина, що робити?

— Звертатися до нас. Алгоритм дій залежить від багатьох факторів. Військова людина пропала чи цивільна? Коли пропала, за яких обставин? На будь-який з наших месенджерів необхідно надіслати фото зниклої людини, її документи і документи родича, який звертається. Для військових треба надати довідки з військової частини. Якщо вже є, то можна передати витяг з реєстру зниклих безвісти. Якщо сім’я вже зверталася до якихось інстанцій, варто принести отримані відповіді. Зазвичай рідні самі шукають якусь інформацію про зниклого в інтернеті, це також необхідно передати нашим юристам. Як і прізвища та контакти свідків того, як людину викрали чи забрали в полон.

— Юристи ХПГ теж шукають інформацію про зниклих безвісти в російському сегменті інтернету?

— Зараз у нас є людина, яка спеціально цим займається. Раніше самі шукали, родичів підключали. В телеграмі тисячі пабліків. “Опознай хохла по чубу", наприклад... Такого багато. Находили. Роздивлялися фотографії полонених, які росіяни виставляють. Це дуже тяжко.

— Родини зниклих безвісти мають право на пільги від держави?

— Так, але для цього треба зібрати певний пакет документів. Наші юристи готові допомогти родичам полонених і зниклих безвісти отримати виплати, які їм належать від держави. Крім того, ХПГ надає таким родинам грошову та соціально-правову допомогу, консультації з будь-яких юридичних питань.

Якщо людина зникла безвісти, заявник звертається до Національної поліції, там оголошують особу у розшук і видають довідку про те, що член родини є в розшуку. “Родина звертається до Пенсійного фонду з тими доходами, які мав член родини, що вважається зниклим безвісти. Непрацездатним членам родини виплачується пенсія по втраті годувальника”. Інтерв’ю міністерки соціальної політики Оксани Жолнович в ефірі Українського Радіо

— Чи є в ХПГ позитивні історії — в яких зниклих безвісти вдалося знайти і повернути? 

— Так, кілька таких випадків було ще минулого року. Військових повертали. Але військового легше повернути з полону, ніж цивільного. Є механізм. По цивільних такого механізму, на жаль, немає.

— За досвідом ХПГ, тих, хто пропав безвісти, частіше знаходять серед загиблих чи в полоні?

— Однозначно більшість із них — полонені. І взагалі я вважаю: поки немає тіла чи експертизи, треба шукати.  Зараз війна: плутанини багато — і з нашого боку, і з російського. І навіть таке буває, що знаходять тіло, рідні його ховають, а потім людина виявляється живою в полоні. Таке було в нашій практиці неодноразово.

 Поділитися