Смертна кара в Росії. Як це загрожує українцям?

22 березня в російській столиці відбувся терористичний напад на концертний зал Crocus City Hall. Цей теракт став другим за кількістю жертв в історії Росії — загинули 143 людини, понад 170 отримали поранення. Гіршою за наслідками була тільки атака на школу в Беслані 1-3 вересня 2004 року.

Є безліч нестиковок у даних, які видає російська влада та силовики. Як і багато разів раніше, російська влада намагається використати теракт задля власної вигоди, зокрема — для виправдовування війни в Україні та посилення репресій в Росії.

25 та 26 березня представники російської влади почали особливо активне обговорення можливого повернення смертної кари в Росії. Понад десять представників Держдуми та Ради Федерації висловилися за зняття мораторію, а деякі представники влади вже оголосили початок цієї процедури.

Розмови про повернення смертної карти відбувалися і раніше: після попередніх терористичних атак та school shooting. Проте, жодного разу вони не були настільки масштабними та конкретними.

Чому смертну кару не повернули раніше?

Чинний мораторій на смертну кару в РФ прийнято 1999 року — як необхідну умову для вступу до Ради Європи та ратифікації багатьох міжнародних конвенцій. Кілька років питання смертної кари в Росії було у невизначеному стані — діяв мораторій, суди не призначали страти, але юридичної заборони не існувало.

19 листопада 2009 року Конституційний суд Росії ухвалив рішення, згідно з яким жодні суди в Росії більше не можуть ухвалювати смертні вироки без будь-яких винятків. У 2012 році глава президентської ради з прав людини Михайло Федотов пояснив, що тепер зняти мораторій можна лише ухваливши повністю нову конституцію. Те саме неодноразово (востаннє — у 2022) підтверджував і голова Конституційного суду РФ Валерій Зорькін.

Без заборони на смертну кару країна не може бути учасницею Європейської конвенції з прав людини, а Європейський суд з прав людини не має щодо неї юрисдикції.

Однак Росія систематично і зухвало не виконувала рішення ЄСПЛ (за кількістю програних справ вона була далеко попереду будь-якої держави Ради Європи). Але зараз цей запобіжник уже давно не діє: на другий день повномасштабного вторгнення Росії призупинили членство, а 16 березня — вигнали з Ради Європи. Після цього Росія оголосила про припинення дії усіх угод та конвенцій РЄ, зокрема й Протоколу №6 про заборону смертної кари.

Як і в багатьох інших випадках, у питанні повернення смертної кари російська влада керується виключно власною політичною волею, не звертаючи увагу на порушення навіть своїх власних законів. 26 березня 2024 року спікер Держдуми Володін заявив, що “не треба жодних референдумів” і для зняття мораторію достатньо рішення Конституційного суду РФ. Усі представники парламентських партій РФ миттєво висловилися або однозначно за повернення смертної кари, або за початок процедури обговорення цього рішення.

Російський адвокат з прав людини Павло Чіков сатирично описує, як може відбуватися ця процедура: “Президент чи Держдума з Радою Федерації надсилають запит до Конституційного суду — у зв’язку з бла-бла-бла різким зростанням криміногенної обстановки та поширенням педофілії, а також найпотужнішим санкційним тиском, і тому що в Росії курс на традиційні цінності; просимо роз’яснити, чи можемо ми відновити смертну кару. І голова Конституційного суду Валерій Дмитрович Зорькін збирається з товаришами і каже: ‘Так, справді, треба терміново когось стратити’”.

Росія буде страчувати українських військовополонених?

Ще у 2016 році правозахисний центр Меморіал, що є незалежним від російської влади, стверджував, що російські правоохоронні органи та суди використовують “терористичні” статті свавільно, задля переслідування власних опонентів. Протягом наступних років ситуація тільки погіршилася. Російські суди визнали “терористичними організаціями” і український Правий сектор, і Азов, і російські добровольчі формування на території України. Згідно із сайтом ФСБ, щонайменше 7 організацій зі списку терористичних мають стосунок до України.

Особливе занепокоєння викликає, що після повномасштабного вторгнення російська влада активно використовує “терористичні” статті проти українських військовополонених. Зокрема — проти захисників Маріуполя, багато з яких досі перебувають під знущаннями у полоні. Так, 14 червня 2023 року у Ростові-на-Дону розпочалося судилище над 22 військовополоненими бригади “Азов”. Такі самі звинувачення в “участі у терористичній організації” отримала й інша група з 24-х полонених азовців.

Невідомо точно, скільки українських полонених загалом отримали звинувачення по терористичних статтях, але ймовірно, що мова йде про багато сотень чи навіть кілька тисяч в’язнів.

На окупованій території кожен українець стає “терористом”

Починаючи з 2014 року росіяни регулярно затримували та засуджували цивільних громадян на окупованих територіях саме за “терористичними” звинуваченнями.

Один з найбільш відомих випадків у світі — переслідування Олега Сенцова та Олександра Кольченка. Без жодних доказів їх засудили до 20 та до 10 років ув’язнення. Десятки міжнародних правозахисних організацій визнали чоловіків політв’язнями, а звинувачення — сфабрикованими.

Російські спецслужби та суди також активно використовують саме звинувачення в нібито тероризмі проти кримських татар та інших мешканців Криму.

Після початку повномасштабного вторгнення ситуація зі свавільними затриманнями українських громадян на окупованих територіях лише погіршилася. У вересні 2023 року в Раді безпеки РФ заявили, що в Росії з початку вторгнення до України “запобігли” 256 злочинам терористичної спрямованості. Лише у 2022 році російські спецслужби прозвітували про 47 “контртерористичних операцій”, більшість із яких нібито стосувалася “українських націоналістів” та “СБУ”.

Закон, що діє заднім числом

Принцип відсутності зворотної сили закону є одним із базових в юриспруденції. Він означає, що якщо новий закон вводить чи посилює покарання за злочин, це стосується лише тих злочинців, які скоїли злочин після того, як закон набрав чинності. Якщо 1 березня прийнято закон про кримінальну відповідальність за використання червоного кольору в одязі, то не можна затримувати людину за прогулянку у червоній куртці в лютому.

Однак у Росії цей принцип уже неодноразово порушували. У 2021 році російська Держдума заборонила участь у виборах людям, що були засуджені за “екстремістськими” статтями. Це стосується і так званих “справ за лайки та репости”. Обмеження почали діяти і на тих, хто був засуджений ще до їх прийняття.

Російській владі нічого не коштує вирішити, що після повернення смертної кари вона буде діяти й проти тих, кого звинуватили в “тероризмі” раніше. Цим уже погрожують прямо. Голова Ради Безпеки Дмитро Медведєв заявив, що підозрювані в терористичному акті 22 березня будуть убиті.

“Незрозуміло, чи буде смертна кара, у разі її можливого повернення, застосовуватися до злочинів, скоєних до скасування мораторію. У діючій системі все, що відбувається з правом, взагалі дуже важко піддається суто юридичному аналізу”, — каже юристка з російського конституційного права Ольга Подоплєлова.

Уже зараз зрозуміло, що повернення смертної кари в Росії у будь-якому вигляді може стати значною загрозою для українських громадян. Якщо російська сторона почне шантажувати Україну стратою українців, що були засуджені до смертної кари, це може значно ускладнити процес обміну війсовополонених.