Меню
Інтерв’ю
Всі 2844 Події 1857 Моніторинг 256 Аналітика 96 Дослідження 48 Інтерв’ю 332 Публіцистика 84 Анонси та оголошення 32 Консультації 37
‘Їхали, аби не чути й не бачити війну’

До початку російського вторгнення, Олена мешкала у Слов’янську з двома дітьми та чоловіком, що має інвалідність. У квітні, коли бої точилися за 15 кілометрів від міста, вони всі евакуювалися на Львівщину. Після півтора року переселенського життя в Україні, родина вирішила влаштовувати свою долю за кордоном.

‘У військкоматі сказали, що моїх послуг не потребують’

Син Віктора Петровича добровільно пішов у Національну Гвардію та був поранений під Бахмутом. Пан Віктор теж хотів захищати батьківщину, але його не взяли за віком. Тоді чоловік вирішив допомагати у міру своїх можливостей: готував коктейлі Молотова, в’язав маскувальні сітки.

Картопля під обстрілами та корови на мінному полі — 11 мешканців Грушувахи кілька місяців жили на лінії фронту

Село Грушуваха розташоване на правому березі каналу Дніпро-Донбас, в Ізюмському районі на Харківщині. Окупанти сюди не зайшли, але були зовсім поряд, на іншому боці каналу: протягом восьми місяців село перебувало на лінії фронту.

‘Здаватися немає куди, потрібно боротися за життя’

Юрій Григорович із Вишгорода був свідком влучання ракети у власний будинок. Його жінка отримала серйозні поранення, перенесла кілька операцій та майже втратила зір. Якщо жінка не зможе сама себе обслуговувати, йому доведеться розривати трудовий договір із заводом. Але попри все пан Юрій не втрачає надії.

‘На блокпостах росіяни роздягали та оглядали навіть дівчат’

Ірина Соколова з дочкою евакуювалися з Маріуполя через Бердянськ. Їм довелося пішки йти до околиці, бо росіяни припинили пропускати автобуси до міста. На російських блокпостах прискіпливо перевіряли всіх: роздягали, дивилися шию, плечі, тату.

З уламком у спині, з тугою в серці

Вона була свідком руйнування Маріуполя, бачила вбитих снайпером сусідів, чула крики людей, що згоріли в будинках. Після поранення Галина Євгенівна принципово не захотіла отримувати допомогу від окупантів. Її рана загоїлася, але туга за домом не відпускає жінку, яка покинула рідне місто.

З такою навалою злочинів не впоралася б жодна правоохоронна система світу, — Євген Захаров

Фіксація воєнних злочинів російських окупантів, юридична підготовка документів для притягнення винних до відповідальності, правова допомога українцям, які постраждали внаслідок російської агресії проти України опинились у фокусі уваги правозахисників, починаючи уже від 2014 року.

‘Хочеться радіти життю в рідному Херсоні’

Валентина Михайлівна мешкала з чоловіком, донькою та трьома онуками неподалік славнозвісної Чорнобаївки. Разом вони пережили окупацію, підрив Каховської дамби та святкували звільнення Херсона.

Грати Баха на фоні вибухів. Акордеоніст Ігор Завадський

Кожного дня від початку війни український акордеоніст грає пісні та публікує їх на своєму каналі для підтримки духу. Його творчість під час війни стала основою нового альбома з рекордною тривалістю.

‘Ми вважали, що росіяни не стануть руйнувати наші домівки’

Вікторія народилася та все життя прожила в Харкові. Повномасштабна війна застала її з маленькою дитиною на східних околицях містя, які потрапили під удар у перші години вторгнення. Батько Вікторії вважав, що бойові дії не зачеплять цивільне населення. Після двох тижнів підвального життя, знелюдненим Харковом вони поїхали на вокзал, щоб евакуюватися до Львова.

‘Я не звик до того, що у храмі 4 труни з бійцями’, — священник Віктор Маринчак

Після початку вторгнення Віктор Маринчак продовжує службу у храмі Іоана Богослова, хоча благословив на евакуацію усіх, хто вирішив їхати з Харкова. Зараз у храмі часто відспівують військових, що змушує отця Віктора ставити собі питання, на які важко дати відповідь.

‘Найбільше я мрію, щоб моя робота була непотрібною’

Вікторія Нестеренко — співзасновниця фонду “Крила перемоги”, який допомагає цивільним і військовим. Зокрема, українським мусульманам, які пішли захищати Батьківщину. Чи можуть релігійні ритуали стати перешкодою на війні? Як на фронті розуміються між собою люди різних конфесій? Про роботу та майбутнє фонду — у нашому інтерв’ю.

1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  » ... 28
Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти