Меню
Голоси війни
Всі 330 Події 9 Моніторинг 3 Інтерв’ю 318 Публіцистика 1 Анонси та оголошення 1
‘У катівнях “ДНР” били струмом і пиляли зуби’

Данііл Булгаков — програміст із Донецька. Після окупації міста у 2014 році він поїхав до Харкова на навчання. У 2020-му Данііл повернувся додому, аби доглядати важкохвору бабусю. Та невдовзі 22-річного студента затримали співробітники так званого МГБ “ДНР” і звинуватили у “шпигунстві на користь України”. Три роки і чотири місяці Данііл провів у російській неволі, де зазнав жахливих катувань.

Музей дитинства у недитячі часи

Ми зустрічаємося з Валерієм Лейком у квартирі, під зав’язку забитій врятованими з пожежі експонатами його Музею. Музею, присвяченого, мабуть, найбільш мирній тематиці — дитинству. Говоримо про уроки каліграфії у бомбосховищах, про те, як іграшки формують майбутнє дитини, і чому з когось виросте лікар чи космонавт, а з когось — окупант.

‘Ти звідси не вийдешʼ: історія російського полону Костянтина Давиденка

Костянтина Давиденка затримали 11 лютого 2018 року в тимчасово окупованому Сімферополі співробітники ФСБ РФ за звинуваченням у “шпигунстві”. Сім із половиною років чоловік провів у місцях несвободи, де зазнавав фізичних і психологічних тортур. У колонії суворого режиму Костянтин переніс інсульт і втратив здоров’я. 24 серпня 2025 року його звільнили в межах обміну.

Жінка, яка не зламалась. Частина четверта

Вночі з сьомого на восьме вересня 2022 року, в розпал нашого контрнаступу на Слобожанщині, з катівні, яку влаштували російські окупанти у Куп’янському відділі поліції, втекли півтори сотні українських бранців. Серед них була і директорка Лісностінківського ліцею. Ми закінчуємо розповідь про Ларису Фесенко, яка провела за ґратами 45 днів.

Порятунок живих та пошук загиблих

Загін, який створювався ще задовго до початку будь-яких бойових дій в Україні, згодом перетворився на один з найбільш ефективних кінологічних підрозділів, що працює в умовах війни. Як працює “Антарєс”, які завдання виконує, з якими труднощами зіштовхується та як собаки перетворилися на свого роду свідків війни — в матеріалі ХПГ.

Жінка, яка не зламалась. Частина третя

Під час окупації Харківської області, росіяни влаштували одну з катівень у приміщенні ізолятора тимчасового тримання при Куп’янському відділі поліції. Сюди окупанти й кинули директорку Лісностінківського ліцею, яка не погодилася на співпрацю з ними. Ми продовжуємо розповідь про Ларису Фесенко, яка провела 45 днів у російській неволі.

Жінка, яка не зламалась. Частина друга

Ми продовжуємо розповідь про директорку лісностінківського ліцею Ларису Фесенко, яка не схотіла вчити своїх дітей під рашистськими прапорами й потрапила за це на 45 днів до російської катівні.

‘Вовчик-братикʼ: історія бійця, який вижив у Маріуполі та повернувся до життя

Він приїжджає на акції за свободу військовополонених щотижня вже не перший рік. Чоловік на кріслі колісному, що постійно жартує з оточуючими та розважає дітей, завдяки впізнаваному зовнішньому вигляду став своєрідним символом заходів. Про початок війни, окупацію Маріуполя і життя після ампутації обох ніг розповідає “Вовчик-братик”.

‘Били по голові, притуляли пістолет до потилиці й імітували розстрілʼ

100 днів у секретній тюрмі т.зв. МГБ “ДНР”. 13 років колонії суворого режиму. Побиття, імітація розстрілів, переламані ребра, холодний підвал — історія цивільного вʼязня, лікаря-нейрофізіолога Юрія Шаповалова, який дочекався обміну і повернувся додому.

‘Ми повинні продовжувати нашу роботу та не йти на компроміси’, — Михайло Романов

Чи колишні дисиденти в Чехії знали, що Росія катує українських військовополонених? Чи зможе людство колись забути значення слова “геноцид”? Коли саме Росія стала перетворюватися на країну-катівню, та який намір країни-агресора показала повномасштабна війна? Читайте в інтервʼю з Михайлом Романовим, автором дослідження про катування українських військовополонених Росією і людиною, яка не боїться висвітлювати темряву, бо розуміє важливість такої роботи.

Жінка, яка не зламалась. Частина перша

Вона пережила зраду колег і 45 днів російського полону. Ларису Фесенко, директорку ліцею на Куп’янщині, кинули до катівні за те, що не схотіла переходити на бік ворога і вчити своїх дітей під рашистськими прапорами.

‘Доки весь світ солодко спить…’

Коли ховали її загиблого сина, вона лежала в реанімації. Прощалася зі своїм хлопчиком по телефону: на цвинтарі до його вушка притулили мобільний. Тепер у мами є ціль: щоб люди не забували імена вбитих війною дітей. Щоб кровопролиття припинилося.

1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  » ... 28
Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти