MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

‘Майже тиждень тримали з мішком на голові’

04.10.2023   
Марина Гарєєва
Про тортури й російську окупацію розповів поліцейський Яків Паламарчук, який після повномасштабного російського вторгнення перебував в Ізюмі. Чоловіка постійно били та жорстоко катували. Про систематичну й повсюдну практику катувань, яку вчиняли росіяни на ТОТ України, — у статті ХПГ.

Яків Паламарчук, поліцейський з Ізюма, який зазнав тортур росіян. Світлина оприлюднена на сайті Національної поліції України.

Яків Паламарчук, поліцейський з Ізюма, який зазнав тортур росіян. Світлина оприлюднена на сайті Національної поліції України.

Катували електрошокером і плоскогубцями

3-го жовтня у Національній поліції розповіли про чергові воєнні злочини, скоєні представниками РФ під час окупації частин Харківщини.

Окупувавши Ізюм, росіяни незаконно тримали в катівні правоохоронця Якова Паламарчука. Дільничного офіцера поліції, який ще у 2014-му стояв на варті закону у місті Краматорськ, нещадно били та жорстоко катували. На щастя, поліцейському вдалося вибратися з російської окупації.

У Нацполіції переповіли історію Якова Паламарчука. Коли російські війська увійшли в Ізюм, Яків не встиг виїхати з міста, бо мав потурбуватися про літніх батьків. “Він з батьками та ще 32 мешканцями міста, переважно похилого віку, ховалися у підвалі відділу поліції, який на той час вже був зруйнований”, — розказали правоохоронці.

Яків згадує, що у ті дні російські військові постійно обстрілювали місто, вийти на вулицю було майже неможливо, скрізь лежали тіла загиблих. “Тоді дільничний офіцер взяв на себе обов’язок забезпечувати мешканців бомбосховища продуктами, ліками та всім, що допомагало їм вижити”, — згадують у Нацполіції.

Та українським правоохоронцем зацікавилися вороги: спочатку російські омонівці, а потім бойовики самопроголошених республік (так званих “ДНР” і “ЛНР”), підконтрольних Кремлю.

“Яків відчув на собі усі жахіття тортур: постійно били, катували електрошокером та плоскогубцями”, — діляться правоохоронці. Проте найжорстокішими виявилися кадирівці. У Нацполіції розповіли, що Якова майже тиждень тримали з мішком на голові та зі зв’язаними кінцівками, без їжі та води.

“Били по кілька разів на день, проколювали спицею барабанні перетинки, зламали ребра та руку. Від жахливого болю Яків втрачав свідомість і навіть не вірив, що виживе”, — переповідають правоохоронці пережите їхнім співробітником жахіття.

Чимало постраждалих відзначали, що катування вчинялися вкрай жорстоко. Людей били настільки сильно, що вони втрачали свідомість. Коли ж росіяни катували струмом, сила струму “просто скручувала тіло…, піна з рота йшла”, розповідав чоловік, що опинився у катівні у Куп’янську.

Сам Яків так згадував ті дні: “Я бачив, як росіяни вбивали громадян просто ні за що. Не сподобався — вбили. Звісно, я думав, що вони не залишать мене в живих”, — казав чоловік.

Проте поліцейському вдалося врятуватися: між окупантами стався якийсь конфлікт і вони випустили Якова, мовляв: “Іди звідси, не до тебе зараз”.

Тоді лікар з Куп’янська надав поліцейському (у Якова були зламані ребра та скалічена рука) медичну допомогу та навіть нашвидкуруч прооперував травмовану руку. “О четвертій ранку, відразу після операції на руці, я вийшов з лікарні на вулицю, де мене чекав волонтер, який допомагав людям з евакуацією. Саме він допоміг мені виїхати з тимчасово окупованої території”, — згадував Яків.

Далі лейтенанту поліції допомогли українські оборонці, які зустріли Якова на блокпосту та одразу відвезли його до Чугуївського відділу поліції. Там на Паламарчука вже чекали знайомі колеги, які давно вважали його загиблим.

Пройшовши необхідні перевірки, офіцер поліції узявся до роботи, а після деокупації рідного Ізюму повернувся і додому. Восени Яків поховав матір і оселився у пошкодженому будиночку батьків. Його власна квартира вщент вигоріла. Зараз Яків допомагає місцевим мешканцям і не сумнівається у перемозі.

“Ми всі багато чого пережили, був період, коли я вже не вірив, що залишусь живим, але не було жодного дня, щоб я не вірив в перемогу. Ми обов’язково переможемо, бо наш народ незламний”, — каже він наостанок.

Систематична й повсюдна практика катувань

Нагадаємо, що 25 вересня 2023-го Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні представила усну доповідь, у якій зазначила, що російські війська систематично й повсюдно вдавалися до катувань на територіях України, які перебували під їхнім контролем. Комісія ООН зібрала подальші докази того, що застосування катувань російськими збройними силами на підконтрольних їм територіях України було широко розповсюдженим і систематичним. Як зазначалося у доповіді, жертвами таких катувань насамперед ставали особи, звинувачувані в тому, що вони є інформаторами ЗСУ, а самі катування здебільшого відбувалися на території різних установ позбавлення волі, підконтрольних російській владі.

Розмальований коридор у катівні. © Анна Черненко/ Громадське радіо

Розмальований коридор у катівні. © Анна Черненко/ Громадське радіо

“... Під час допитів застосовувалися схожі методи катувань, головним чином, з метою отримання інформації від жертв. Це призводило до сильного болю та страждань. Один потерпілий, який зазнав катувань електричним струмом, заявив: ‘Кожного разу, коли я відповідав, що чогось не знаю або не пам’ятаю, мене били струмом. [...] Я не знаю, скільки це тривало. Мені здавалося, що вічність’”, — мовилося у доповіді.

Щобільше, автори доповіді наголошували, що подекуди катування вчинялися з такою жорстокістю, що призводили до смерті постраждалих.

Подання до МКС і російські катівні на Харківщині

27 вересня цього року глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) презентувала два подання до Міжнародного кримінального суду щодо позасудових страт українців військовими РФ та російських катівень на Харківщині. У надісланих до Гааги поданнях правозахисники обґрунтували, що дії Російської Федерації можуть становити злочини проти людяності.

© Медіацентр Україна / Укрінформ [презентація подань до мкс подання должко овдієнко ревякін] © Ukraine Media Center

© Медіацентр Україна / Укрінформ

Про дворівневу систему тортур і катування українців, які потрапили під російську окупацію на Харківщині, можна почитати в нещодавньому матеріалі Харківської правозахисної групи. Від 24 лютого 2022-го до 15 вересня 2023 року на території Харківської області команда ХПГ задокументувала інформацію про 308 інцидентів, пов’язаних з катуванням або нелюдським поводженням. При цьому найбільше випадків було зафіксовано на тимчасово окупованій території Ізюмського району, на яку припало 165 інцидентів. На тимчасово окупованих територіях Харківського району вдалося зібрати інформацію про 53 інциденти, на ТОТ Куп’янського району — про 48 інцидентів, а на ТОТ Чугуївського району — про 41 інцидент. За даними, які вдалося зібрати ХПГ, найбільше інцидентів (68), пов’язаних із катуваннями або нелюдським поводженням, було зафіксовано у місті Ізюм. Чимало випадків катувань і нелюдського поводження відбувалися й під час окупації міста Балаклія Ізюмського району: дані про 50 таких інцидентів задокументовані у базі коаліції T4P, зазначав юрист ХПГ Владислав Должко. 

Загалом юристи і журналісти ХПГ задокументували інформацію про щонайменше 25 місць жорстокого позбавлення свободи та катувань на ТОТ Харківської області. Про системність і цілеспрямованість катувань свідчили самі способи здійснення тортур, які, попри географічну віддаленість катівень, часто збігалися. Спираючись на задокументовану інформацію та свідчення вцілілих, можна описати декілька найбільш розповсюджених способів катувань незаконно затриманих цивільних, відмічав Владислав Должко. Ідеться про побиття; катування електрострумом; катування шляхом здійснення надрізів (на вухах і пальцях постраждалих) чи через спроби відрізати частини тіла; катування через імітування розстрілу. В останньому випадку росіяни казали людині, що її розстріляють і наказували викопати собі могилу. За кілька годин, коли ув’язнений (або ув’язнена) дійсно викопував/-ла достатньо велику для поховання яму, його (або її) били або ставили до стінки і стріляли біля голови, після чого повертали до місця утримання. Інколи все відбувалося без викопування ями: під час так званого “допиту” військові РФ могли просто наставити на людину зброю і рахувати та стріляли біля жертви (або ж відводили зброю в останню мить). Інколи росіяни стріляли у вцілілих холостими набоями.

Ретельно продуманий план Кремля

Раніше Mobile Justice Team (група міжнародних слідчих, що разом з Офісом Генпрокурора України займаються злочинами, ймовірно скоєними представниками РФ в Україні) встановила, що Російська Федерація планувала та фінансувала мережу катівень на Херсонщині, що налічувала щонайменше 20 катівень. Як зауважував керівник Mobile Justice Team Вейн Джордаш, “численні катівні, фінансовані російською державою, не випадкові, а радше є частиною ретельно продуманого та профінансованого плану, який має на меті знищення української національної та культурної ідентичності”.

Вхід до катівні у Козачій Лопані © Анна Черненко / Громадське

Вхід до катівні у Козачій Лопані © Анна Черненко / Громадське

За останніми даними, близько 90% українських військовополонених пройшли через катування, зґвалтування, погрози сексуального насильства або інші форми жорстокого поводження. Такі дані у вересні 2023-го наводив Генеральний прокурор України під час зустрічі зі Спеціальною доповідачкою ООН з питань катувань, докторкою Еліс Джил Едвардс. Як наголошував Андрій Костін, Росія вибудувала розвинену систему тортур і жорстоко поводиться як з військовополоненими, так і з цивільними. Про це свідчать випадки, зафіксовані на всіх деокупованих територіях України, які перебували під контролем російських збройних сил. Лише на звільненій Херсонщині правоохоронці віднайшли 11 катівень. У Харківській області наразі розслідують майже 100 випадків катувань, у яких встановлено понад 700 постраждалих. “Подібну картину ми бачимо і в інших деокупованих регіонах”, — наголошував Костін.

Харківська правозахисна група писала про систему так званих “військових концтаборів”; катівні, створені росіянами для дітей; сумнозвісний Вовчанський агрегатний завод і тих, хто там орудував; підозрюваних у катуваннях мешканців Херсонщини росгвардійців; катування електрострумом та інші знущання з військовополонених, а також про перший вирок, винесений за воєнні злочини, зокрема і катування, скоєні в окупованому Криму.

Як наголошував директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, після повномасштабного вторгнення РФ катування українських військовополонених і цивільних ув’язнених на окупованих територіях стало масовим явищем. Станом на липень 2023-го у базі, зібраній глобальною правозахисною ініціативою “Трибунал для Путіна” (Т4Р), було задокументовано понад 500 випадків катувань, у тому числі ішлося про 12 неповнолітніх.

Наразі у базі Т4Р зафіксовано понад 53 тисячі злочинів, які могли скоїти представники РФ в Україні. База даних T4P — один із найбільших масивів даних про війну в Україні, де зафіксовані події ймовірних воєнних злочинів, які вдалося встановити. При цьому реальна кількість деяких видів злочинів майже напевно суттєво вища за те, що можливо зафіксувати. 

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
 Поділитися