Як у Фінляндії та Німеччині розслідують скоєні в Україні воєнні злочини

Фінляндія: збір свідчень про воєнні злочини російських збройних сил в Україні

Центральна кримінальна поліція (ЦКП) Фінляндії опитала вже близько 50 українців і українок, які стали свідками або постраждали від воєнних злочинів, скоєних російськими військовими. Переважно йдеться саме про свідків.

Про це розповіли журналісти телерадіомовної компанії Фінляндії Yle, які посилаються на дані старшого комісара поліції Оллі Тьоюряса.

Від зими 2022-го року слідчі Фінляндії збирають свідчення вцілілих та очевидців воєнних злочинів. ЦКП контактує з українцями, які згадують події, що можуть свідчити про ймовірні воєнні злочини. Співробітники поліції звертаються до українців та пояснюють, яка саме інформація їх цікавить. Проте все залежить від того, чи готові люди, які пережили війну, говорити про неї.

Як зазначає старший комісар, у найважчих випадках люди могли на власні очі бачити загибель близьких і рідних.

“Буває, що люди не хочуть повертатися до тих спогадів, до того, що вони пережили... Це їхнє право”, — наголошує Оллі Тьоюряс.

Якщо ж вцілілі чи свідки воєнних злочинів готові говорити, співробітники ЦКП намагаються отримати якомога детальнішу інформацію, що дозволить виокремити конкретний випадок з-поміж безлічі інших та, за змоги, просунутися в розслідуванні воєнних злочинів.

Як зауважують журналісти Yle, розслідування воєнних злочинів, скоєних представниками РФ в Україні, нагадує пазл. Цей пазл складається зі свідчень людей, які мешкають в усіх куточках Європи.

Правоохоронці Фінляндії намагаються зробити свій внесок: збирають та розслідують історії українців, які через російську збройну агресію були змушені виїхати з країни. При цьому Центральна кримінальна поліція Фінляндії буде збирати свідчення щодо воєнних злочинів як у поточному, так і в наступному році.

“Якщо хтось з українців, які наразі перебувають у Фінляндії, володіє необхідною інформацію та хоче поділитися нею з владою країни, він (або вона) може звернутися до найближчого відділку поліції”, — говорить комісар Оллі.

Німеччина: розслідування зґвалтування, вчиненого російськими військовими на Київщині

Наприкінці червня українська редакція DW розповіла про випадок, коли українка звернулася до федеральної прокуратури Німеччини з заявою про зґвалтування. Постраждала зазнала сексуального насильства від військових російських Збройних сил. Відповідну заяву, датовану 22 червня 2023-го року, подали від імені потерпілої адвокати правозахисної організації “Європейський центр конституційних прав та прав людини” (ECCHR) спільно з “Українською правовою консультаційною групою” (ULAG).

Як повідомляли журналісти, з-поміж підозрюваних були двоє російських солдатів і двоє високопоставлених воєначальників. Проти одного з рядових українська влада вже розпочала заочне судочинство.

Відповідно до заяви, російські військові скоїли злочин у перші тижні повномасштабного російського вторгнення Росії в Україну, коли російські війська зайняли одне з поселень під Києвом.

“Після низки погроз двоє російських солдатів увірвалися до будинку української родини. Вони застрелили чоловіка та кілька разів зґвалтували дружину. Згодом їй та її синові вдалося втекти до Німеччини, — пише українська служба DW. — Вони [постраждалі] не знають, чи їхній будинок в Україні вцілів, чи був зруйнований російською армією”.

Журналісти DW відзначили, що це лише одне з багатьох свідчень про сексуальне насильство з боку російських військових щодо мирних громадян України: жінок, дітей та чоловіків. Станом на січень 2023-го року Генпрокуратура України вже розслідувала 155 подібних випадків. Як наголошувала Праміла Паттен, спецпредставниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту, подібні цифри — це лише “верхівка айсберга”, адже вцілілі часто не повідомляють про насильство, якого вони зазнали.

При цьому випадок звернення до німецької прокуратури є показовим. На запитання, навіщо взагалі потрібно було звертатися до німецької судової системи, якщо в Україні триває розслідування, Андреас Шюллер (адвокат ECCHR, який допомагав подати заяву до суду) каже, що така потреба виникла через певні прогалини в українському законодавстві. По-перше, такий злочин проти людяності не карається законом, зауважує Шюллер. По-друге, законодавство України не визнає відповідальності вищих осіб. “Це означає, що начальники не несуть відповідальності за злочини проти людяності, вчинені підлеглими, навіть якщо вони [начальники] знали або мусили знати про ці дії, але все одно не запобігли їм”, — пояснює Шюллер в інтерв’ю DW.

З огляду на це правоохоронні органи України можуть провести розслідування лише щодо двох солдатів, яких безпосередньо обвинувачують у вбивстві та зґвалтуванні. При цьому, за законами України, може бути доволі складно притягнути до відповідальності їхніх командирів. Таким чином між рядовими російськими солдатами та найвищою ланкою, де також можуть бути воєнні злочинці, може утворитися своєрідна “сіра зона” безкарності. Нею можуть скористатися можливі воєнні злочинці, які належать до середньої та/або вищої ланки, які намагатимуться уникнути покарання, пояснює юрист ECCHR. І саме для того, аби стати на заваді такій безкарності, й потрібні прокурори з третіх країн. “Вони [підозрювані у воєнних злочинах] повинні отримати ордери на арешт, — переконаний Шюллер. — Щоб цих людей, якщо їх упіймають, могли б судити в Німеччині чи іншій третій країні”.

Окрім цього, на думку Олександра Шварца, експерта з міжнародного кримінального права в Amnesty International, Німеччина є однією з провідних країн у сфері міжнародного кримінального права. Щобільше, Німеччина вже розслідувала тяжкі злочини, якими мали б займатися міжнародні суди. Зокрема, так відбувалося під час судових процесів проти режиму Башара Асада у Сирії та винесення вироків, пов’язаних з геноцидом єзидів в Іраку. Тепер німецькі судові органи проводять паралельні розслідування під час російської війни проти України.

“Це великий крок уперед. Ми часто кажемо, що майбутнє міжнародного кримінального права за національними судами”, — вважає Шварц і додає, що наразі у Німеччині настільки ефективні механізми судового переслідування, що вони не поступаються міжнародним кримінальним судам. 

Попри те, що вцілілим потрібно чимало внутрішньої сили, аби знову розповідати в суді про пережите, українська заявниця заповзялася це зробити. Українка та її адвокати вірять, що таким чином їм вдасться створити прецедент.

Як зазначає Андреас Шюллер для заявниці та її адвокатів принципово привернути увагу до проблеми сексуального насильства та важливості розслідування таких злочинів, адже, на думку юриста, у минулому цю проблему не вивчали належним чином. 

І хоча причетні до злочину зараз можуть переховуватися в Росії, юристи наголошують, що подібні злочини не мають терміну давності, а міжнародне кримінальне право вимагає терпіння:

“Ніколи не знаєш, як зміниться світ і чи опиняться колись злочинці в інших країнах, — каже Шюллер. — Ми думаємо про довгострокову перспективу та закладаємо фундамент уже зараз”.

Нагадаємо, що у травні 2023-го року Парламентська асамблея НАТО одностайно визнала злочини Росії проти України геноцидом і офіційно засудила рашизм. У квітні 2023-го Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що примусова депортація та насильницьке переміщення українських дітей є елементом злочину геноциду, і закликала Міжнародний кримінальний суд розглянути питання про можливе притягнення до відповідальності усіх винних у геноциді. Тим часом члени Спільної слідчої групи з розслідування тяжких міжнародних злочинів в Україні (Joint Investigation Team, JIT) підписали угоду щодо розслідування не лише воєнних злочинів, але й злочину геноциду.

Своєю чергою Рада ЄС продовжила дію секторальних санкцій проти Росії ще на шість місяців — до 31-го січня 2024-го року.

Проти Росії та Білорусі запровадила санкції й Австралія: 35 організацій оборонного, технологічного та енергетичного секторів Росії, а також десять громадян РФ та Білорусі потрапили у санкційний список. Під санкції, серед інших, потрапили Уповноважена з прав людини Росії Тетяна Москалькова, перший віцеспікер Ради Федерації Андрій Турчак, перший віцепрем’єр Андрій Білоусов, гендиректор концерну “Калашников” Володимир Лепін, гендиректор холдингу “Вертольоти Росії” Микола Колесов, а також білоруські військові чиновники, які загрожували суверенітету та територіальній цілісності України.

20-го липня 2023-го року США, Канада та Великобританія також запровадили нові санкції проти Російської Федерації. Сполучені Штати застосували нові санкції проти 18 фізичних і десятків юридичних осіб, пов’язаних з Росією. З-поміж інших, під американські санкції потрапили компанії, які базуються в Киргизстані та використовуються Кремлем для придбання технологій подвійного використання. Тим часом Канада запровадила санкції проти 20 осіб і 21 організації, що пов’язані з військово-промисловим комплексом РФ, а також проти 19 осіб і чотирьох організацій культурної та освітньої сфери. Санкції Канади також поширюються на низку росіян, які беруть участь у розробці, виробництві та постачанні безпілотного літального апарату “Орлан-10”, а також осіб, які підтримують кремлівську кампанію, спрямовану на русифікацію українців і знищення української культури. Відповідні санкції Великобританії торкнуться 13 осіб і компаній, пов’язаних з діями російської ПВК “Вагнер” в Малі, Центральноафриканській Республіці та Судані. Як сказав британський міністр з питань розвитку та Африки Ендрю Мітчелл, “ці санкції викривають мерзотних осіб, які вчинили порушення міжнародного гуманітарного права, й притягують їх до відповідальності за серйозну шкоду, яку вони завдають невинним цивільним особам заради фінансової вигоди”.