Меню
Інтерв’ю
‘Я був у будинку, коли снаряд зруйнував стіну’

У мешканця Мощуна Валерія Зінченка вісім дітей. Троє його синів пішли на фронт захищати батьківщину від російських окупантів. Валерій каже, що не вірив у добрі наміри “братів” із часів служби в армії.

‘Не дивись! Горить наша хата’

Людмила Шевченко живе в Мощуні. Виплеканий будинок, у якому жило три покоління родини, згорів на її очах. Все, що їм вдалося врятувати, — документи.

‘Ми втратили п’ятнадцять знайомих, які загинули через цю війну’

“Вторгнення російських військ було таким стрімким, що люди не відразу зрозуміли, чиї гелікоптери з літерою ‘V’ кружляють над головами”, — розповідає мешканка села Мощун Надія Заїка. Вже за кілька днів село почали накривати “Градами”.

‘Катю, у нас більше немає квартири’. Харківська студентка — про свій рік війни

Катерина Гуріна — студентка ХНУРЕ, яку російські ракети ледь не вбили вже навіть після евакуації до Люботина. Коли Катерина була у Німеччині, її квартира на Північній Салтівці згоріла після чергового влучання в будинок.

Люди стукали у двері потяга та благали: ‘Пустіть нас, ми з дітьми!’

Під час бомбардувань Краматорська у 2014 році Валентина Бондаренко пережила інсульт. Через вісім років подружжя пенсіонерів ледве втиснулося в переповнений потяг, щоб евакуюватися з рідного міста, яке знову зазнає жорстоких обстрілів з боку РФ.

‘Обходили міни та саджали город’, — жителька Мощуна

Марія Матейцева все життя працювала кранівником. Вони з чоловіком власними руками збудували в Мощуні два будинки: для себе та дочки. Обидві оселі зруйновані. Зараз пані Марія мешкає у сараї. Їй нікуди їхати.

‘Земля кличе, хата кличе. Хочу додому’

Галина Конончук жила у Слов’янську. Коли почалася війна, у неї на руках вмирала хвора мати. Галині довелось самій розшукувати для мами знеболювальні, долаючи кілометри на велосипеді. А вдома чекала дитина, яка є інвалідом першої групи.

‘Я розуміла, що буде яблунька, буде небо, буде сонце, а мене вже не буде’

Ці слова сказала одинадцятирічна донька Євгенії Савинської, дружини військового з села Киїнка на Чернігівщині. Численні обстріли змусили родину евакуюватися до Чернігова, а потім на Хмельниччину. Євгенія зізнається, що зараз найбільше її турбує моральний стан дитини.

‘Залишитися зовсім без нічого — це страшно’

Будинок пенсіонерки з Мощуна Антоніни Григорівни знищила російська бомба. Діти не одразу розповіли їй про це, але за тиждень “з корвалолом принесли звістку”.

‘Для чого випустили 8 ракет у садочок?’ — Охтирчанка розповідає про загибель сина

Син Любові та Василя Максимчуків загинув, коли допомагав облаштовувати бомбосховище у дитячому садку. Через безперервний обстріл вони змогли поховати його лише через три дні.

‘Найкраще в житті було у Харкові. Я обов’язково повернуся!’

Пенсіонерка Людмила Федорівна жила у Харкові, на Північній Салтівці. Вона просиділа під бомбардуванням 54 дні, потрапила під обстріл, коли вийшла за хлібом, а в її будинок влучив снаряд.

‘Літаки та гвинтокрили літали, у городі снаряди падали’

Тетяна Ширант разом із великою родиною проживала у Мощуні, у будинку, який збудували її батьки ще у 63-му році. Їхній будинок спочатку був зруйнований, а потім згорів вщент. Тетяна зізнається, що вона не має жодних планів на майбутнє.

Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти