Український військовослужбовець заявив, що його незаконно тримали в психіатричному закладі на Дніпропетровщині.
Про це 14 лютого повідомив Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець у своєму телеграм-каналі.
Аби перевірити обставини вищеописаного випадку, Владислав Оніщенко, представник Офісу Омбудсмана на Дніпропетровщині, здійснив моніторинговий візит до Дніпропетровської багатопрофільної клінічної лікарні з надання психіатричної допомоги.
Під час візиту з’ясувалося, що заявника виписали 16 січня 2023 року, проте знову примусово ушпиталили до того самого закладу з 29 січня 2023 року. Однак лікарня не надавала медичну картку за перший період шпиталізації, що ускладнювало перевірку, — говорять у Офісі Уповноваженого. Спершу адміністрація лікарні заважала проводити моніторинговий візит, а потім сказала, що картка “загубилася”.
На відео, яке було оприлюднене Офісом Омбудсмана, посадова особа просила звертатися до неї письмово й пояснювала це тим, що нібито не може сприймати інформацію на слух.
“Будь-які підтвердження (в тому числі письмової усвідомленої згоди) щодо правомірності підстав утримання заявника у лікарні протягом 25 днів не надали, — написав Лубінець. — Зазначене не виключає обставин незаконного утримання військовослужбовця та застосування до нього психофармакологічного лікування”.
За результатами моніторингового візиту були направлені листи до Міністерства охорони здоров’я та Нацполіції.
10 лютого 2023 року в Офісі Омбудсмана повідомляли, що до психоневрологічного інтернату для чоловіків у Київській області незаконно помістили особу з інвалідністю.
Про це у грудні 2022 року заявив громадянин України, який мав інвалідність і утримувався в одному з пансіонатів для ветеранів праці.
“Заявник повідомив, що внаслідок неправомірних дій з боку посадових осіб зазначеного закладу його незаконно помістили до психоневрологічного інтернату для чоловіків у Київській області”, — розповіли в Офісі Омбудсмана.
За результатами перевірки, Святошинська окружна прокуратура міста Києва внесла відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 Кримінального кодексу України (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини).
Поки триває досудове розслідування, яке має встановити всі обставини справи та надати правову кваліфікацію діям посадових осіб.
Згідно зі статтею 3 Закону України “Про психіатричну допомогу”, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених законом.
Порядок госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги визначає стаття 13 Закону, згідно з якою, “особа, яка досягла 14 років, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно — на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою”. Те саме стосується недієздатної особи.
Ще у грудні 2018 року Конституційний Суд України визнав неконституційними положення цієї статті, якими передбачено, що особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, яка за станом свого здоров’я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення до цього органу законного представника зазначеної особи і може бути оскаржено відповідно до закону, в тому числі до суду.
Визнані неконституційними положення втратили чинність з 20 грудня 2018 року.
У примусовому порядку особа може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги у двох випадках:
- на підставах, передбачених статтею 14 Закону України “Про психіатричну допомогу”;
- у випадках проведення експертизи стану психічного здоров’я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про психіатричну допомогу”, “особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
- вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
- неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність”.
Крім того, упродовж 24 годин з моменту примусової госпіталізації комісія лікарів-психіатрів відповідного закладу має обов’язково оглянути ушпиталену особу й прийняти рішення про доцільність госпіталізації. “У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці”, — зазначено в статті 16 згаданого закону.
Відповідно до Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119, “будь-яке лікування негайно реєструється в історії хвороби пацієнта із зазначенням, лікування є примусовим чи добровільним”. Це зазначено в пункті 10 Принципу 11 (Згода на лікування).
