В окупованому Криму катували людину, яка шукала незаконно вивезених з України дітей

Катування за пошуки викрадених дітей

У Криму затримали та катували людину, яка намагалася дізнатися, де наразі перебувають незаконно вивезені з України діти.

Про це під час конференції з людського виміру ОБСЄ розповіла правозахисниця Катерина Рашевська, передають Крим.Реалії.

Рашевська зауважила, що після цього випадку громадські діячі вирішили не збирати подібні відомості в тимчасово окупованому РФ Криму, адже такі пошуки наражають людей на небезпеку. Проте чимало даних публікують самі російські пропагандисти, відмітила правозахисниця. Це допомагає скласти приблизне уявлення про кількість незаконно вивезених дітей і особливості їхнього насильницького переміщення або депортації. Подекуди російська влада змінює дані незаконно вивезених дітей, аби надалі їх було неможливо відшукати.

Катерина Рашевська також відзначила, що Росія повинна “виконати вимоги щодо ідентифікації дітей відповідно до Женевської конвенції”. На думку правозахисниці, аби змусити РФ так вчинити, “всі повинні тиснути на неї, зокрема ухвалити окрему Резолюцію Генеральної асамблеї ООН з цього приводу, а потім призначити третю сторону, яка контролюватиме та просуватиме репатріацію дітей в Україну”.

За офіційними даними, щонайменше 19 546 дітей перебувають у статусі депортованих та/або насильницькі переміщених. Як раніше пояснював Дмитро Лубінець, коли наводять цифру депортованих або насильницькі переміщених дітей, ідеться лише про верифіковані випадки. Такі діти можуть перебувати або на підконтрольних РФ територіях України, або безпосередньо в РФ. За словами Омбудсмана, українська сторона володіє інформацією, звідки ці діти були незаконно вивезені й де вони є наразі.

Від початку повномасштабного вторгнення Україні вдалося повернути 386 дітей. Якщо такі темпи збережуться і надалі, повернути останніх постраждалих від депортації дітей вдасться приблизно за 80 років, зауважують журналісти. При цьому, як наголошують громадські діячі, навіть рік перебування в Росії чи Білорусі може позначитися на самоідентифікації дітей, яким невпинно промивають мізки та нав’язують кремлівські наративи.

Повернення українських дітей додому за сприяння Катару

Цього тижня катарські дипломати мають прибути до столиці РФ, аби забрати трьох українських дітей, викрадених росіянами. Про це представник Катару повідомив журналістам Reuters.

13 жовтня Катар вже посприяв поверненню семирічної дитини до України. Наразі дитина зустрілася зі своєю бабусею та прямує до України через Естонію. Цього тижня до України повертатимуть дворічного та дев’ятирічного хлопчиків і 17-річну дівчинку.

Як каже катарський посадовець, який погодився говорити з журналістами на засадах анонімності, ці повернення фактично перевіряють, чи працює механізм повернення українських дітей, розроблений після місяців таємних перемовин з Києвом і Кремлем.

Своєю чергою міністр Катару з питань міжнародного співробітництва Лолвах Аль Хатер підтвердив посередництво арабської держави Перської затоки у поверненні дітей до України та назвав репатріацію чотирьох українських дітей “лише першим кроком”.

Як зауважили журналісти, російська Уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова надала катарським дипломатам короткий початковий список українських дітей, яких потрібно повернути до України, а катарські дипломати перевірили кожну дитину. Натомість наразі невідомо, скількох дітей з цього списку РФ дозволить повернути до України, зауважує катарський посадовець.

За його словами, перед тим як діти опиняться на території України, катарські дипломати супроводжуватимуть малечу через кордон з Естонією, Латвією чи Білоруссю або заберуть дітей до Катару на чартерному літакові. Журналісти The Washington Post також відмітили, що повернення дітей до України передбачає використання різних видів транспорту й супроводу: дипломатичний конвой, поїзд і приватний чартерний літак через Катар. За інформацією журналістів, українські діти вже пройшли через посольство Катару в Москві та різними маршрутами поїхали додому. Деякі мали вертати до України через Естонію, Латвію, Литву та Польщу, інші — через Білорусь. У The Washington Post зауважили, що станом на 16 жовтня дві дитини вже зустрілися зі своїми рідними, а ще дві дитини мають зустрітися з рідними найближчими днями. 

З Херсонської області України до Приморського краю РФ: географія російських злочинів

Тим часом Росія не припиняє незаконно вивозити дітей з територій України, які перебувають під контролем російських збройних сил. У вересні 2023-го окупаційна адміністрація Херсонської області, підконтрольна Кремлю, повідомляла, що росіяни планували депортувати ще щонайменше 20 українських дітей до РФ. Як і у багатьох попередніх випадках, дітей мали вивезти нібито для “відпочинку та оздоровлення”.

“Вже підписано угоду між губернатором Херсонської області Володимиром Сальдо та керівництвом дитячого табору. У рамках домовленостей найближчим часом до табору на відпочинок та оздоровлення мають вирушити близько 20 дітей”, — повідомляла нелегітимна міністерка праці та соціального захисту Алла Бархатнова у пропагандистському телеграм-каналі (рос.) “Министерство труда и социальной политики Херсонской области” 14 вересня.

Тоді ж окупанти розповідали, що вже підписали угоду, за якою дітей мали відправити до всеросійського дитячого центру “Океан”, розташованого за 35 кілометрів від міста Владивосток у Приморському краю РФ. Як заявляла Бархатнова, керівництво російського табору висловлювало готовність приймати більше дітей із Херсонської області на “відпочинок та оздоровлення”. Прикметно, що українських дітей незаконно відправляли до РФ на невизначений термін.

Злочини Росії проти українських дітей: загальний контекст

Нагадаємо, що частина перша статті 77 Додаткового протоколу до Женевської конвенції 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977, визначає, що діти користуються особливою повагою і їм має бути забезпечено захист від будь-якого роду непристойних посягань. Сторони, що перебувають у конфлікті, мають забезпечувати захист і надавати допомогу, яких можуть потребувати діти як з огляду на їхній вік, так і з будь-якої іншої причини.

Попри це, представники РФ переслідують українських дітей, порушують проти них кримінальні провадження й допитують дітей, аби отримати необхідну інформацію, або шантажують їхніх батьків. Як зазначали у ПАРЄ, дії РФ свідчать “про намір знищити як Україну і українську ідентичність, так і культурні й мовні особливості її народу”, а організованість і злагодженість дій окупаційних сил РФ вказують на невипадковість скоєних злочинів. У квітні 2023-го Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що примусова депортація та насильницьке переміщення українських дітей є елементом злочину геноциду. Як було зазначено у резолюції Парламентської асамблеї, до злочину проти українських дітей причетний не лише Президент РФ Путін, а і самопроголошений Президент Білорусі Лукашенко. До депортації українських дітей може бути причетна дружина голови МНС Росії Олена Мільська, а також білоруський Червоний Хрест і його очільник Дмитро Шевцов. Як відмічав правник ХПГ Владислав Должко, зібрані Харківською правозахисною групою дані щодо примусової депортації українських дітей дають підстави кваліфікувати такі дії РФ як геноцид.

Лише з 24 лютого 2022-го до 23 травня 2023-го Управління Верховного комісара ООН з прав людини задокументувало 864 випадки свавільних затримань цивільних, вчинених російськими військовослужбовцями. З-поміж них експерти зафіксували сім випадків викрадення хлопців віком від 14 до 17 років і засвідчили випадки катування неповнолітніх. У грудні 2022-го у звільненому Херсоні виявили окрему камеру, де російські військові утримували й катували дітей. Дітей катували і на Харківщині: одного хлопця утримували в катівні упродовж 90 днів. За цей час росіяни інсценували страти (виводили хлопця “на розстріл” і стріляли над головою) та вдавалися до тортур (різали ножем, а також “нагрівали метал і випалювали частини тіла”). У червні 2023-го росіяни звинуватили в “диверсії” і вбили двох українських підлітків в окупованому Бердянську. Як зазначав Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець, подібне убивство може розцінюватись як позасудова страта. Окупувавши території України, російські військові також винищували цивільне населення й вчиняли умисні вбивства, у тому числі дітей. Відділ розслідувань воєнних злочинів The Kyiv Independent розповідав про три таких убивства у документальному фільмі “Діти, які вже ніколи”.

Детальніше про злочини РФ та Білорусі, вчинені проти української малечі, можна почитати у рубриці Харківської правозахисної групи Права дітей.