З 24.02.2022 правоохоронці зафіксували 401 факт СНПК щодо цивільних

Неостаточні цифри

Від початку повномасштабного вторгнення РФ українські правоохоронці вже зафіксували 401 факт сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, вчиненого щодо цивільних українців.

Про це 19 червня, у Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту, сповістив Генеральний прокурор України.

За даними Руслана Кравченка, від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (скорочено — СНПК), постраждали 250 жінок і 151 чоловік. На жаль, з-поміж них були й неповнолітні: 23 неповнолітні дівчини й один хлопець.

Як зазначав Кравченко, найбільше постраждалих — на Херсонщині, Донеччині, Київщині, Харківщині та в Запорізькій області.

“І це лише ті випадки, про які люди змогли розповісти. Факти сексуального насильства щодо українських військовослужбовців встановлюються окремо”, — відзначав Кравченко.

Генпрокурор України також сповістив, що 116 російським військовим вже повідомили про підозру. До українських судів були скеровані 64 обвинувальні акти щодо 81 особи. Крім того, було розкрито 148 фактів СНПК, а українські суди вже ухвалили 19 вироків щодо 26 осіб.

Усі засуджені отримали покарання у виді позбавлення волі.

“Так, більшість злочинців переховуються в Росії. Але це не означає безкарність. За кожним вироком нами встановлені факти, ідентифіковані виконавці, зібрані докази і правова основа для подальшої відповідальності Росії, зокрема в міжнародних інстанціях”, — зазначав Генпрокурор України.

Він також відзначав, що головним пріоритетом є постраждалі. Люди, які пережили сексуальне насильство, не повинні залишатися наодинці з пережитим, а мають отримати допомогу і захист.

“Сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом, — один із найтяжчих воєнних злочинів Росії. І він не має строку давності”, — наголошував Генпрокурор України.

Кравченко також підкреслював, що для Росії сексуальне насильство це не “побічний наслідок: війни, а “інструмент терору”, спосіб зламати й принизити окрему людину, а також посіяти страх як на окупованих Росією територіях України, так і в російських катівнях.

Генпрокурор України також нагадав, що Росію внесли до “чорного списку” списку ганьби сторін, відповідальних за сексуальне насильство в умовах збройного конфлікту.

Одноразові виплати постраждалим від СНПК

Тим часом прем’єр-міністерка Юлія Свириденко повідомила, що Уряд України затвердив механізм невідкладних репарацій для людей, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з російською агресією.

Прем’єр-міністерка сповістила, що українці, які постраждали від СНПК, зможуть отримати одноразову виплату — 3000 євро.

Як писала Свириденко, право на таку підтримку матимуть також діти, народжені внаслідок цього злочину.

За словами посадовиці, фінансування здійснюватиметься коштом внесків міжнародних партнерів і донорів, а “отримання цієї виплати не впливатиме на право людини отримувати субсидії чи інші види державної допомоги”.

Свириденко зауважила, що для розгляду звернень буде створено спеціальну комісію при Мінсоцполітики:

“Увесь процес побудований так, щоб забезпечити конфіденційність, повагу до гідності людини та уникнути повторної травматизації”, — запевнила прем’єр-міністерка.

Ще одна підозра за зґвалтування

19 червня Херсонська обласна прокуратура розповіла про чергову підозру, у якій ішлося й про СНПК. Цього разу українські правоохоронці ідентифікували військовослужбовця 10-ї окремої бригади спеціального призначення російських Збройних сил, причетного до викрадення, триденного незаконного ув’язнення, катування та сексуального насильства щодо мирної жительки Херсонщини.

Військовослужбовцю ЗС РФ було заочно повідомлено про підозру в жорстокому поводженні з цивільним населенням та скоєнні інших порушень законів і звичаїв війни, вчинених за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 28, частина перша статті 438 Кримінального кодексу України).

“За даними слідства, у квітні 2022 року 31-річний підозрюваний перебував на території одного з тимчасово окупованих населених пунктів Херсонської області, де разом з іншими військовими РФ здійснював незаконні рейди, залякував місцеве населення, вчиняв насильство та заволодівав майном громадян”, — мовилося в повідомленні Херсонської обласної прокуратури.

Одного дня підозрюваний і його спільники викрали жінку посеред вулиці. Російські загарбники заштовхали потерпілу до автомобіля й одягнули їй на голову мішок. Як встановило слідство, жінку незаконно ув’язнили в гаражі приватного будинку, де навіть не було вікон. Потерпілу утримували в нелюдських і виснажливих умовах: на бетонній підлозі, без освітлення, спального місця, засобів гігієни та з обмеженим доступом до води та їжі. 

У перший день незаконного утримання підозрюваний разом із двома іншими спільниками розпочав “допит” затриманої жінки, вимагаючи надати інформацію про місцеперебування її близьких.

Не отримавши бажаних відповідей, російські загарбники вдалися до жорстокого фізичного й сексуального насильства. Після того як жінку побили (за даними прокурорів, це був один зі спільників підозрюваного), підозрюваний також вдарив жінку в обличчя. Від удару вона знепритомніла, після чого підозрюваний її зґвалтував. Коли жінка прийшла до тями, сексуальне насильство продовжили двоє інших російських військових, які супроводжували свої дії побиттям і приниженням. Як повідомляли в прокуратурі, такі знущання тривали близько трьох годин.

Пізніше катування продовжилося. Жінку повністю роздягли, а підозрюваний вчергове вчинив зґвалтування. Водночас інший російський військовий фіксував це на мобільний телефон і погрожував потерпілій: казав, що це відео покажуть її чоловікові.

Крім того, потерпілу примушували вживати алкоголь і били, а коли від чергового сексуального насильства іншого нападника та пережитого стресу їй стало зле — жінку знову вдарили по обличчю, що призвело до втрати свідомості… Після цього підозрюваний продовжив ґвалтувати жінку, яка перебувала в безпорадному стані.

Ба більше, на третій день незаконного ув’язнення підозрюваний разом зі своїми співучасниками висунув жінці ультиматум: або вона сплатить їм викуп, або її рідних вб’ють.

Лише коли потерпіла пообіцяла віддати гроші, російські окупанти вивезли її автомобілем з місця утримання й залишили посеред вулиці міста. Побоюючись за власне життя та повторення пережитого насильства, потерпіла негайно залишила домівку й виїхала до іншого населеного пункту…

Сексуальне насильство як зброя проти української нації

Як раніше наголошувала начальниця Управління з організації розслідування злочинів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, Офісу генпрокурора Ірина Діденко, “сексуальне насильство — це не лише класичне зґвалтування, це різні види сексуального насильства, зокрема й каліцтво статевих органів, це примусове оголення, спільне утримання чоловіків та жінок”. Діденко відмічала, що 14 видів сексуального насильства визначено самими Женевськими конвенціями, а сексуальне насильство має чимало проявів. Представниця Офісу Генпрокурора також відзначала, що вкрай важливо зважати на те, що сексуальне насильство вчиняється саме в контексті війни, адже тоді йдеться не про задоволення потреб злочинця, а про фактично знищення людини. У таких випадках ідеться “про знущання та моральне знищення людини”, наголошувала пані Ірина.

Харківська правозахисна група неодноразово розповідала про сексуальне насильство, до якого вдавалися представники РФ. Більше про нього, у тому числі про сексуальне насильство, вчинене представниками РФ щодо неповнолітніх, можна прочитати за покликанням.

Цього травня ми також розповідали, що українські оборонці взяли в полон російського окупанта, який систематично вчиняв сексуальне насильство щодо мешканки Донеччини. Йому висунули підозру у жорстокому поводженні з цивільним населенням. Також у травні 1016-го заочні підозри отримали члени збройного угруповання, які могли вчиняти катування й зґвалтування в місті Антрацит ще у 2014 році. Про ці та інші випадки СНПК можна прочитати у статті.

Українські правоохоронці неодноразово наголошували, що після деокупації українських територій прослідковувалася чітка модель: там, де перебували російські Збройні сили, були зафіксовані випадки сексуального насильства. Це слугувало черговим доказом того, що російські сили використовували сексуальне насильство як зброю для знищення української нації, та могло свідчити про злочин геноциду.

В ООН також наголошували, що на тимчасово окупованих територіях України російські військові скоювали зґвалтування та сексуальне насильство, що може бути прирівняно до катувань. Крім цього, Комісія ООН виявляла численні випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства, яке представники РФ вчиняли під час незаконного ув’язнення людей у російській окупації та на території РФ, а зібрані докази свідчили про те, що сексуальне насильство та загроза його застосування становили суттєвий аспект катувань, від яких страждали як чоловіки, так і жінки.   

Минулого вересня Управління Верховного комісара ООН оприлюднило чергову доповідь, яка підтверджувала, що представники РФ систематично катували цивільних українців, яких позбавили волі. Широкомасштабне застосування катувань і жорстокого поводження, а також координація між установами свідчать про те, що надзвичайно малоймовірно, щоб такі дії відбувалися випадково чи ненавмисно, наголошували в ООН. Під час утримання в російському увʼязненні цивільні українці зазнавали катувань, у тому числі сексуального насильства. З 216 людей, яких опитало Управління Верховного комісара ООН з прав людини, 75 цивільних — 49 чоловіків, 25 жінок та один хлопчик — зазнали актів сексуального насильства. Люди пережили зґвалтування, удари електричним струмом по геніталіях або грудях / сосках, побиття в оголеному вигляді й примусове оголення, погрози сексуальним насильством і сексуалізоване приниження. Як наголошували автори доповіді, “ці акти насильства мали намір навмисно завдати сильного болю та страждань”.

Катувань зазнають і українські оборонці, які потрапляють до полону РФ. Докладніше про це можна прочитати у нашому дослідженні “Катування українських військовополонених у місцях утримання під вартою в Російській Федерації”, де зібрані свідчення колишніх полонених. 

“Я не знаю, як люди це витримували. Певно, людська психіка має якісь механізми компенсації”, — зауважував автор дослідження Михайло Романов, з яким ми говорили, зокрема й про те, коли саме Росія почала перетворюватися на країну-катівню та як цьому зарадити.

Минулого року Харківська правозахисна група й антидискримінаційний центр “Меморіал” подали аналітичний матеріал до Комітету ООН щодо насильницьких зникнень українських жінок і дівчат у зонах військових дій і на територіях України, які тимчасово окупувала Росія. Ми оприлюднювали повний текст доповіді, де з-поміж іншого згадували й сексуальне насильство, якого зазнають українські бранки у російському полоні.

“На відміну від узвичаєної у звичайних в’язницях та колоніях практики, де огляд ув’язнених жінок та інші регламентовані дії проводять охоронниці-жінки, українських жінок доглядають чоловіки, при цьому змушують роздягатися догола, ходити голими, із зав’язаними очима. Масово застосовуються тортури та знущання з виразно сексуалізованою складовою (наприклад, жінок змушують сідати на пляшку, заганяючи її у статеві органи)”, — мовилося у доповіді…

Докладніше про те, через що проходять жінки у полоні РФ, читайте в інтерв’ю з очільницею харківського офісу ХПГ Тамілою Беспалою.  

Цьогоріч Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні підтвердила 310 випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, скоєного представниками РФ. Більшість постраждалих у підтверджених ООН випадках — чоловіки. Згідно з квітневим звітом, від СНПК постраждали 280 чоловіків, 26 жінок і чотири дівчинки. Це були як українські військовополонені, так і цивільні, яких утримували в російських місцях несвободи. З-поміж імовірних виконавців таких злочинів були не лише військовослужбовці російських Збройних сил, а й представники російських силових структур, зокрема співробітники Федеральної служби виконання покарань та ФСБ. 52 випадки з 310 сталися у 20025 році, інші відбулися у проміжок часу між лютим 2022 року та груднем 2024 року. 

Подекуди російські військові самі підтверджували, що скоювали сексуальне насильство щодо мирних людей. Зокрема, ще у грудні 2022-го Головне управління розвідки оприлюднювало перехоплену розмову, в якій військовослужбовець ЗС РФ розповідав про зґвалтування. Минулого квітня ми також розповідали, що Україна заочно засудила росіянку, яка закликала чоловіка ґвалтувати українок.

Те, що громадяни України, у тому числі діти, постраждали від сексуального насильства представників РФ, й раніше підтверджували в ООН. Ще у 2022 році Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні, уповноважена Радою ООН з прав людини, повідомляла, що представники РФ вчиняли сексуальне насильство щодо українців і українок віком від чотирьох до понад 80 років. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець також зауважував, що російських військових “не зупиняє ні вік, ні стать”, а РФ використовує сексуальне насильство як своєрідну тактику ведення війни, зброю та інструмент, що слугує для приниження українського народу та придушення його спротиву.

У 2023 році в ООН також відмічали, що представники РФ вчиняли сексуальне насильство щодо людей, у яких відбувалися обшуки, та людей, яких незаконно позбавляли волі. Зокрема, в ООН задокументували випадки, коли військовослужбовці РФ вдавалися до зґвалтувань, коли вривалися до будинків і шукали тих, хто підтримували ЗСУ. Подібне відбувалося в різних областях України. Більшість постраждалих — це жінки, які на момент вчинення насильства перебували вдома самі. Нападники вчиняли зґвалтування, погрожуючи жертвам вогнепальною зброєю. Зґвалтування відбувалися з особливою жорстокістю та супроводжувалися актами катування (побиттям і удушенням). Подекуди нападники вдавалися до психологічного насильства та погрожували вбити постраждалу або членів її родини, якщо постраждала чинитиме опір. У деяких випадках декілька російських військовослужбовців ґвалтували одну й ту саму людину або зґвалтування тієї самої людини відбувалося неодноразово. В інших випадках представники РФ страчували або катували рідних потерпілих. Подекуди рідні потерпілих, у тому числі діти, були змушені спостерігати за зґвалтуванням близької людини. Крім цього, Комісія виявила численні випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства, вчиненого представниками РФ під час незаконних ув’язнень (як на ТОТ, так і на території РФ). У місцях позбавлення волі жертвами сексуального та гендерно зумовленого насильства переважно ставали чоловіки. При цьому йшлося як про військовополонених, так і про цивільних осіб чоловічої статі.

Насильство, вчинене з дозволу російського командування

Щобільше, розповіді потерпілих від сексуального насильства свідчили про те, що російське командування не лише знало про зґвалтування, а й подекуди заохочувало такі дії. Як зазначав британський юрист Вейн Джордаш, існують ознаки мовчазної згоди з боку російських командирів щодо сексуального насильства. Українські правоохоронці підтверджували існування такої практики. Зокрема, навесні 2023 року троє військових РФ отримали підозри за те, що у квітні 2022-го за попередньою змовою зі своїм командиром вони по черзі ґвалтували 21-річну мешканку Харківщини. Як повідомляли правоохоронці, вищезгаданий російський командир не просто знав про вчинений злочин, а оголосив своїм підлеглим, що він братиме у ньому участь першим.

Ми також писали про постраждалу від сексуального насильства мешканку Київщини, яка зверталася до Федеральної прокуратури Німеччини з заявою про зґвалтування. Як зазначали журналісти, з-поміж підозрюваних були двоє російських солдатів і двоє високопоставлених воєначальників… 

ХПГ неодноразово писала про причетність російських командирів до скоєних в Україні злочинів. Нагадаємо, що 16 березня Європейський союз оголосив про запровадження санкцій проти девʼятьох російських військових, які причетні до убивств та інших злочинів у Бучанському районі, скоєних під час окупації Київщини. Їхні дії становлять злочини проти людяності та воєнні злочини, зазначали в Раді ЄС.